Loading...
Українська
Українська Русский English
Додати об'єкт Моя карта
"

Там, на невідомих стежках: один день у Міжрічинському парку

10994

У лісовій гущавині пролунав тріск: хтось пробирається крізь зарості. Стало якось не по собі: це може бути рись, кабан, вовк... І вже через кілька секунд перед нами з’явилася граціозна красуня-олениха. Ще ніколи не доводилося бути так близько до «дикої природи» – звір пробіг усього лише за декілька метрів від нас, сховавшись у сутінках. Втім, нічого дивного, адже у цих краях можна запросто зустріти лісових мешканців: ми у Міжрічинському регіональному ландшафтному парку.

Парк є частиною неосяжного українського Полісся, яке охоплює шість областей України. Не кожен турист добирається до заболочених лісів і сосен-велетнів. Найскладніше доїхати до Поліського заповідника. От ми і вирішили побувати у наймолодшому ландшафтному парку України, що знаходиться у межиріччі Дніпра та Десни. Дістатися до нього під силу кожному: 1,5 години їзди від Києва – і ви у іншому вимірі.

Наша дорога зі столиці пролягла вздовж дамби Київського водосховища. Воно здається безкінечним: максимальна ширина – 20 км.

Центр парку розташувався у лісовому селі Отрохи. Крихітне село знаходиться біля болота і оточене дрімучими лісами. У багатьох будиночках ще збереглися печі, у яких, як і раніше, готують їжу.

По лісових стежках

Насолоджуватися лісовою тишею вирушаємо по стежці «Журавлина» – свою назву вона отримала тому, що довколишнє болото облюбували красені-журавлі. Прогулянка займає близько двох годин. Це зручна стежка протяжністю 1,5 км, подолати її під силу будь-кому. Збитися з дороги складно: уздовж стежки розставлені вказівники.

Порада: вхід у парк вільний. Спілкуватися з природою ви можете скільки завгодно. Але паркова територія величезна і самостійно зорієнтуватися з маршрутом складно. Ви можете замовити екскурсовода чи детально розпитати про екостежину співробітників парку.

Це край велетенських сосен, струнких беріз і таємничих боліт. Іноді здається, що ось-ось – і з-за повороту винирне хатинка на курячих ніжках або принаймні зустрінеться чарівник!

У лісі водиться багато звірів. З найбільших – лосі, вовки, рисі, кабани, олені, козулі, лисиці... Не варто боятися: вони намагаються обходити людей стороною.

Порада: якщо ви хочете познайомитися з лісовими мешканцями, не варто ходити великими групами і бурхливо розмовляти: ви злякаєте тварин. Краще насолоджуйтеся тишею і повільним поскрипуванням сосен.

Тут лісники залишають сіль для тварин.

А ось так виглядає будиночок бобра у розрізі – самого господаря вдома не застали.

Уздовж стежки є цікаві об'єкти. Це партизанська землянка, яка нагадує про події Другої світової війни.

Про наших пращурів нагадує язичницьке святилище, а реквізит, що висить на паркані, – черепи коней.

У парку облаштовані акуратні місточки і місця для відпочинку.

«Соколиний луг» – таку назву має пішохідна стежка, що пролягає уздовж річки Десна. Вона рясніє мальовничими пейзажами, квітковими луками, лісовими озерами. Прогулянка займе 1,5–2 години, а потім можна вийти на ще один маршрут: він розрахований на 3 години.

Цього літа у парку планують відкрити новий маршрут. Як розповів нам керівник парку Андрій Сагайдак, на одному з найкрасивіших боліт зроблять дерев'яний настил, так що пересуватися по ньому можна буде у звичайному взутті. Прогулянки організовуватимуть навіть вночі, при світлі ліхтариків. Враховуючи, що в цей час болото заповнюється містичними звуками, година, проведена на болоті, залишить незабутні враження.

Порада: хоча більшість боліт доходять тільки до пояса, не варто шукати брід самостійно. Вирушаючи на екскурсію, візьміть гумові чоботи і палицю.

Чим зайняти дітей

Діти із захопленням майструють шпаківні, у які потім заселяються лісові птахи. До речі, можна подивитися, як вони облаштували своє гніздо. Для цього співробітники парку знімають шпаківню з дерева і відкривають кришку. Як правило, птахи залишаються на місці, охороняючи дорогоцінних пташенят.

А ще школярам пропонують пройти «школу виживання»: після екскурсії вони точно знатимуть, як перетворити болотяну воду в питну.

Чотири сезони

Весна. Нам довелося побувати у парку ранньою весною, коли природа ще не заграла усіма барвами. Якщо ви хочете побачити квітучі болота, приїжджайте у середині квітня або на початку травня. Болота вкриваються чудовими жовтими квітами – калюжницею болотною та ірисом. А в кінці травня настає пора цвітіння ірису сріблястого – це чарівні синьо-фіолетові квіти.

У повітрі чути крик журавлів, для яких весна – шлюбний період. Цей же час підійде і для фотополювання. Можливо, вдасться сфотографувати танці тетеруків.

Літо. У червні зацвітають червонокнижні орхідеї – у парку багато рослин, занесених до Червоної книги. Квітучі луки і романтичні пейзажі на берегах Десни вражають. Це ідеальний час для сплаву по річці або екскурсії по болоту. Достигає чорниця.

Осінь. Саме час вирушати по гриби і насолоджуватися золотими пейзажами. Починається гін лосів, ліс заповнюється їх войовничим ревом. Достигає журавлина і брусниця.

Порада: привезену з поліського краю журавлину можна скласти у банку, залити водою. Так вона збережеться протягом півроку.

Зима. Ідеальна пора для походу по слідах диких тварин. Можна влаштувати лижну екскурсію і навіть відзначити Новий рік в оточенні сосен, укритих сніговими шапками.

У поліському музеї

На території парку працює музей традиційних лісових промислів Полісся. Там вам розкажуть багато цікавих історій про традиції цього краю. Продемонструють предмети побуту, начиння, дадуть потримати в руках лосині роги і покажуть, як можна свистіти у мисливську рушницю.

Під затишне потріскування вогню, що розгорається у поліській печі, вам запропонують спробувати варенуху і настоянку на журавлині. Можна потрапити і на екскурсію «Ніч у музеї». Гостроти відчуттів додасть те, що музей знаходиться далеко від села, біля таємничого болота.

Там чудеса, там бабаї: легенди поліського краю

1. Місцеві мешканці впевнені: богатир Ілля Муромець був родом з тутешніх країв, села Морівськ, що існує і понині, адже недарма тут поширене прізвище Соловей. Та й Старо-Чернігівська дорога, що веде з Києва до заповідника, та ж, яку описували у легендарній билині.

2. Ви почуєте про Святе озеро з затопленою церквою. За легендою, темні води зімкнулися над старовинним селом. І лише церкву можна побачити, якщо на Великдень, до світанку, тричі обійти навколо озера. Правда, нині Святе озеро – це непрохідне болото, найглибше і найнебезпечніше у заповіднику.

3. Легендою оповите і зникле село Бондарі, яке з'явилося ще у 17 столітті на місці більш давнього поселення. У радянський час жителів виселили і облаштували військовий полігон. Тепер він покинутий. Зате туристи можуть знайти тут все, починаючи від козацьких люльок до командного пункту. Про те, що тут було село, нагадує хрест.

Ціна питання

З Києва організовують одноденні екскурсії, вартість яких близько 200–250 грн. Можна приїхати своєю компанією. Послуги екскурсовода для групи близько 20 осіб обійдуться у 500 грн.

Де оселитися

Будиночок для волонтерів. Ціна – 30 грн з людини. Умови спартанські: тут зупиняються наукові співробітники та волонтери, що допомагають парку. З собою варто прихопити спальник і теплі речі. Є все для приготування їжі.

Котеджі у селі Отрохи. Вартість будиночка з євроремонтом – 800–1200 грн (вміщає 6 осіб).

Міні-готель. Ціна – 90 грн з людини на добу. Знаходиться за 20 км від паркової резиденції, у селі Смолин.

Порада: продукти беріть з собою. У селі є один магазин, але до нього ще треба дійти.

Як дістатися

До Міжрічинського парку ведуть три дороги: дві з боку Києва, одна – з Чернігова.

Дорога Київ – Козелець – Остер. Бажано свій транспорт. Зробивши зупинку у Козельці, можете подивитися собор Різдва Богородиці 18 століття.

Траса Чернігів – Гончаровський, до села Отрохи – більше 60 км.

Ми скористалися дорогою Київ – Вишгород – Чернігів, час у дорозі – 1,5 години. Приготуйтеся, частина дороги – розбита. Автобус сполученням Київ – Чернігів курсує 2 рази на день (32 грн). Відправляється він зі столичної автостанції «Полісся». Зазначимо, що від траси, де вас висадять, до самого парку – близько 3 км. Але не варто боятися труднощів – краса української тайги того варта!

Корисні контакти: Андрій Сагайдак, директор Міжрічинського регіонального ландшафтного парку: +38 067 327 06 26.

Використані фотографії Олени Яремко, www.freesmi.by.

Найцікавіші місця України. Підписуйся і дізнавайся

Якщо стаття сподобалась, розкажи друзям

Facebook (0)

Зворотній зв`язок
Відгуки
Ми цінуємо Вашу увагу і час, проведений з нами на сайті IGotoWorld.com. Якщо у Вас є запитання, побажання, скарги або ж Ви бажаєте більше дізнатись про нас, оберіть пункт, що Вас цікавить, і пройдіть за посиланням. Ми обов’язково приділимо Вам увагу.
Форма зворотного зв’язку
Запит успішно відправлений.
Надіслати