Мукачево – місто легенд

18140

Невелике привітне місто за 40 кілометрів від Ужгорода. Суперник столиці краю з незапам'ятних часів. За однією з версій, найздоровіше місто нашої країни. Місце, повне доброзичливої енергії і ароматів сакури, яке зберегло для нас один з найкрасивіших замків Європи. І чарівну атмосферу, яка взяла найкраще, як з України, так і з Європи.

У давні часи на березі Латориці

Людські поселення у тутешніх місцях з'явилися ще за 40 тисяч років до н.е. А перша згадка про Мукачево датується 896 роком (хроніка «Діяння угорців»). У ті часи жилося тут добре, але тривожно. Адже у тутешні благодатні краї частенько навідувалися жадібні до чужого добра степові (і не тільки) багатури. Від половців до горезвісних монголо-татар.

Є дві основні версії походження назви міста Мукачево:

Згідно першої, стояв колись млин на березі Латориці, що молов мукУ.
Інша ж розповідає про злого князя, який змусив народ спорудити на рівнині рукотворну гору для свого замку, а після і саму фортецю. І настільки це заняття було важким, що терпіли люди під час будівництва справжню мУку.

У середині 13 століття Мукачево переходить до рук угорського короля. Через століття місто на Латориці стає столицею подільського князя Федора Коріатовича. Цей цікавий персонаж, зазнавши поразки у боротьбі з великим князем литовським Вітовтом, віддав угорському королю свої права на Поділля, отримавши натомість угіддя на Закарпатті.

Причому, що дивно, про свої нові землі князь дбав не покладаючи рук. У Мукачеві, наприклад, він перебудував і зміцнив замок Паланок, а заодно заклав Свято-Миколаївський монастир (якщо вірити чуткам, керуючись при цьому вказівками ангела Господнього).

Залишився князь і у народних переказах, перемігши семиголового змія Веремія, який збирав з мукачівців криваву данину немовлятами.

Також з Коріатовичами пов'язаний інший відомий переказ. Коли князь зміцнював замок, то повелів спорудити у дворі колодязь. Справа абсолютно не така проста, як здається, якщо врахувати, що замок стоїть на вершині скелі, і до води багато десятків метрів каменю.

Загалом, не дивно, що цілюща волога залишалася недосяжною. Поки свої послуги у гірничопрохідницькій справі не запропонував особисто Нечистий. Причому, схоже, Пекло зазнавало у ті часи фінансові труднощі, так як попросив чорт натомість не душу, а грошей. Чи то один мішок, чи то п'ять. Князь погодився, але коли лукавий виконав домовленість, підніс йому м-а-алесенький мішечок, у якому ледве поміщалося декілька монет. Мовляв, про розмір мішка ми ж не говорили. Так що вибач, рогатий, усе чесно.

Скульптура князя, що стоїть у дворі замку, нині відповідає за «здійснення мрій». Рекомендується підійти до пам'ятника і, міцно вхопивши Коріатовича за палець, попросити бажане. Кажуть, здійсниться протягом року.

Краса, яка врятувала замок

Наступними важливими для міста персонажами стали трансильванські князі та княгині династії Ракоці, які володіли Мукачевом з 1633 року.

Фігура однієї з них, Ілони Зріні, матері легендарного Ференца II Ракоці, надихнула людей на ще одну цікаву історію.

Під час чергової оборони мукачівського замку від австрійських військ, коли Ілона особисто очоливши оточених, надихала їх на боротьбу, ворожий полководець побачив Зріні. Вражений красою жінки, він велів відвести війська, заявивши, що проти такого дива він воювати відмовляється. Між іншим, легенди легендами, а у кінці 1686 року австрійці таки перервали облогу. Правда, ненадовго.

Як бачите, Мукачево дійсно легендарне місце. Або місце, повне легенд? Яка різниця, головне те, що не відвідати таке місто просто неможливо!

Як дістатися до Мукачева

Дістатися до нашого сьогоднішнього героя можна як залізницею, поїздами на Ужгород або Трускавець. Так і автобусом. Для поїздок всередині Карпатського регіону більше підходять автобуси або маршрутки (принаймні, ходять частіше, ніж електрички). Здалеку логічніше приїжджати все ж таки залізницею.

У самому Мукачеві нас у першу чергу цікавлять дві «локації». Центр. І замок.

З якої починати неважливо. Просто майте на увазі, що огляд і того, і іншого місця займе не одну годину.

У центрі обов'язково зверніть увагу на:

Костел Святого Мартіна, покровителя міста. Побудований у 1904 році, відреставрований 72 роки по тому. Знаходиться на місці одного із найстаріших храмів міста, від якого вціліла лише каплиця Святого Йосифа. Датується 14 століттям і у ній навіть збереглися розписи того часу.

Пам'ятник Кирилу і Мефодію на площі Миру. Автор – Іван Бровді. За чутками, під час роботи над скульптурою художник практично осліп. Але після освячення пам'ятника у 2000 році зір чудесним чином повернулося до майстра. До речі, авторську копію роботи можна побачити у Києво-Печерській лаврі.

Пам'ятник сажотрусові все на тій же площі. Прототипом стала абсолютно реальна людина, яка більше 50 років чистила труби по всьому місту, Берталон Берталонович Товт і заодно його життєрадісний кіт. Відкрита скульптура у 2010 і відразу ж отримала назву «Берталон-Бачі – щасливий сажотрус». Обов'язково потріть його ґудзик – це на удачу.

Міську ратушу. Зведена у 1904 році. Хронометр на вежі працює з того самого часу. Його годинниковий механізм з'єднаний з двома дзвонами. Менший відбиває чверть години, а великий цілі 60 хвилин.

Собор Почаївської ікони Богоматері, один з наймолодших храмів Мукачева (1993). Тут зберігається чудотворна ікона, що дала назву собору. А в двох кроках розташований пам'ятник воїнам-афганцям.

Російський драматичний театр. З'явився у кінці 19 століття, споруджений у стилі сецесії – австрійської варіації модерну. Причому ініціаторами і спонсорами його зведення стали жителі Мукачева, що практично повністю профінансували будівництво. Таки-так, практика «самі, усе самі» з'явилася у нашій державі аж ніяк не сьогодні.
Палац князів Ракоці – Білий дім. Названий так через первинний колір фасаду. Будівля довгий час була фамільною резиденцією цієї знакової для міста родини. Потім перейшла у володіння так само відомих у тутешніх краях Шенборнів.

За можливості постарайтеся вибратися сюди наприкінці квітня – початку травня, під час цвітіння сакури. За чутками, незабутнє видовище. Заодно можна буде поїхати в Ужгород і порівняти, чиї сакури сакуристіші.

Склавши враження про центр міста, можна вирушати до Замка. Або ніжками, що займе хвилин 40, або маршруткою (якщо не помиляюся під номером три).

Замок Паланок вражає. 70-метрова скеля. Площа близько 14 квадратних кілометрів. Три рівня. Каскади терас. Стіни. Бастіони. Каземати. Таємні ходи. Загалом, розповісти важкувато. Треба бачити. До речі, назва фортеці пішла від дубового частоколу «паланка», що колись грав роль першої лінії оборони.

Якщо ви вважаєте, що побачили усі знакові місця Мукачева, то глибоко помиляєтеся. Нам ще потрібно познайомитися зі Свято-Миколаївським монастирем, Успенським собором, Кельтським двором під Ловачкою, Медовим будинком.

Прогулятися тихими вуличками, що йдуть від центру. Попити вина і продегустувати місцеву кухню. Насолодитися унікальною атмосферою міста, здатного закохати у себе з першого погляду. Міста, оповитого легендами.

У статті використані фотографії Юрія Перебаєва.