Інтерв'ю з Олегом Рябо: від пузатого даішника – до сюрреалістичного Путіна
У Комсомольську, невеликому місті на Дніпрі, живе чудовий чоловік – скульптор Олег Юрійович Рябо. Завдяки йому мешканці та гості містечка милуються оригінальними скульптурами, які не раз потрапляли в огляди найбільш незвичайних пам'ятників України. Олег Рябо – ще і мандрівник зі стажем: у 2009 році він здійснив велопробіг від Комсомольська на Дніпрі до Комсомольська-на-Амурі, подолавши за 78 днів понад 10 тисяч кілометрів.
IGotoWorld.com поспілкувався з цією неординарною людиною. Ми дізналися, як виникають ідеї його робіт і як на нього вплинула незвичайна подорож. Серед робіт Олега Рябо, встановлених у Комсомольську, і веселий сантехнік, і бабуся з насінням, і кіт у чоботях, і голова велетня.
Джерело фото: ukraine.ui.іа.
За пузатого даішника автору навіть довелося витерпіти – ті, кому присвячувалася скульптура, не оцінили гумору і виступили категорично проти її установлення.
Епатажний скульптор не зупиняється на досягнутому: він створив цілий ряд сюрреалістичних образів політиків і увійшов зі своїми роботами до Книги рекордів України.
Олег Рябо в майстерні. Джерело фото: архів скульптора.
– Олеже Юрійовичу, ваші скульптури роблять Комсомольськ особливим. Скільки всього їх ви подарували рідному місту за весь час творчості?
Левко і Галя, гоголівські персонажі з «Майської ночі, або Утоплениці». Джерело фото: архів Олега Рябо.
– Більше півтора десятка робіт, не рахуючи невеликих скульптур, до метра, які зараз на постійно діючій виставці. Крім того, я створював скульптури в Кременчуці та в інших містах. У Кременчуці оформлений куточок біля річкового порту, діти (та й дорослі) охоче там фотографуються. А в Комсомольську люблять фотографуватися біля бабусі з насінням.
Джерело фото:123vs.blog.ru.
– А яка скульптура ближче всього вам самому?
– Була дуже креативна робота «Каїн каяття». Вона зображала розкаяного Каїна, який, за легендою, убив свого брата Авеля. Це як покаяння всього нашого народу: коли йдуть біди і напасті, треба покаятися. Але церковники тут підняли таку бучу, священик хотів мене піддати анафемі, і ця робота пішла в один з приватних музеїв сучасного мистецтва в Італії. Я досі шкодую, що вона не в Комсомольську. Перші власники гірничо-збагачувального комбінату в Комсомольську підтримували і культуру. Я до них звернувся – вони хотіли цю скульптуру встановити. Але церковники не погодилися.
– Добре, а зараз на яку роботу найчастіше звертаєте увагу?
– Я часто ходжу повз «П'яну свиню», звертаю увагу, в якому вона стані, адже люди часто фотографуються з нею, сідають на неї, але поки навіть фарба не стерлася.
Джерело фото dnepr.info.
– Я якраз хотіла запитати, як приходять ідеї ваших скульптур, наскільки мені відомо, дуже цікава історія створення «П'яної свині»...
– «П'яна свиня», як і «Кіт Леопольд», «Розумна сова», «Лавочка Амура» і «Малюк у капусті» – це ті роботи, які були створені за малюнками дітей.
Джерело фото: forum.gotovim.rul.
У Комсомольську проводився дитячий конкурс, а потім за його підсумками я як художник-професіонал перевтілював ідеї. Звичайно, з доопрацюванням і переробкою. Біля кожної роботи висить табличка: автор ідеї – прізвище дитини і вік. Пам'ятаю, автор ідеї «Кота Леопольда» з мишенятами 7-річний хлопчик. Ідея в тому, що, як Кіт Леопольд мирився з мишенятами, так і ми повинні підходити до скульптури, якщо раптом посварилися.
Джерело фото: freetime.md.
– І що, приходять туди миритися?
– Знаєте, постійно є люди, фотографуються – і герої мультфільму популярні, і композиція вийшла кумедною.
– А що ж втілює образ п'яної свині?
– Ідея така: люди не повинні напиватися до поросячого вереску. Треба вести себе культурно, а спиртне краще взагалі не вживати, дотримуватися здорового способу життя.
– Одна з найяскравіших ваших робіт, завдяки якій про вас багато дізналися, – це пузатий даішник. Як він поживає?
Даішник, ще в майстерні, з написом «ДАЙ» на картузі. Джерело фото: inpress.ua.
– Він трохи тріснув, але, здається, нічого від цього не втратив, а став більш колоритним. На ньому не сходиться кітель – здається, що тому і пішли тріщини. Даішник дуже популярний: йому і ніс натирають, і живіт натирають... Багато фотографуються з ним, особливо діти.
– У цього пам'ятника напевно є живий прообраз?
– Так, є. Був у мене такий випадок. Я їхав до Дніпропетровська велосипедом (захоплююся велоспортом). Хороша траса Кобеляки – Царичанка, дув попутний вітер. Я розігнався кілометрів 40 на годину. І ось бачу – з одного боку стоїть машина даішника, з іншого – фура. Я їхав дуже швидко, і лівим боком керма врізався у даішника. У нього відскочили ґудзики на кітелі, мене занесло, і я побачив, що з рук у нього випали якісь гроші. Потім він намагався застебнути кітель на ґудзики, а він ніяк не сходився на животі. Пам'ятаю його ніс картоплею і обличчя, яке зробилося червоним, як помідор. Я став вибачатися... Ніякого скандалу не було, він навіть потім дав мені флягу води. Колоритну зовнішність даішника я запам'ятав і потім вирішив його відтворити. А коли подорожував до Росії, то під Тамбовом побачив повну копію своєї скульптури. Я його навіть сфотографував.
– Пам'ятається, в першому варіанті, який я бачила у вас у майстерні, на картузі стража порядку на дорогах було написано «ДАЙ», і це викликало резонанс. Тепер на картузі просто напис «ДАІ» («Державна автоінспекція»). Влада так і не погодилися з вашим початковим задумом?
– Із самого початку сатирична скульптура постраждала, думаю, саме через цей напис – мабуть, тим, кого вона висміювала, він дуже не сподобався. Тоді я сидів у своїй майстерні, горіла тільки одна лампа. Я вимкнув верхнє світло. Двері залишив відкритими. Увірвалися якісь люди, оточили мене, облич їх я не розглянув. Вони щось кричали – шум, гам, але все це тривало секунд 30, не більше. Потім вони перекинули мого даішника і швидко пішли. Були в цивільному. Вихором залетіли і так само швидко пішли, я навіть отямитися не встиг. Потім мерія Комсомольська довго не погоджувалася встановити в місті цю скульптуру через напис «ДАЙ», і я пішов на компроміс – прибрав його. 1 квітня 2009 року я збирався відкрити три скульптури: голову велетня, п'яну свиню і даішника. І ось стоїть біля скульптури Супрун – мер Комсомольська – і поруч з ним п'ятеро даішників. Я підходжу і чую, як вони йому докоряють: говорять про те, що просили прибрати всі деталі, які показують їхню службу в непривабливому світлі. А я прибрав тільки напис «ДАЙ», на кашкеті, а орден з написом «Дають – бери» і гроші, що стирчать із задньої кишені, не прибрав... Потім минув тиждень, і скульптурі відбили передню частину обличчя. Але вона збереглася, і я її відновив, причому зробив цілісною, щоб більше не відбили (раніше вона була полою усередині). Довелося прибрати і орден, і гроші з кишені, щоб уберегти скульптуру від вандалізму. Правда, потім багато людей телефонували у виконком і запитували: чому прибрали орден і гроші.
– Олеже Юрійовичу, розкажіть докладніше про своє хобі – велоспорт, адже ви навіть здійснили велоподорож від Комсомольська на Дніпрі до Комсомольська-на-Амурі.
Джерело фото: архів Олега Рябо.
– Так, були такі ситуації, які нагадували сюрреалістичний сон. Особливо, коли я проїжджав Забайкалля і Байкал. Ця містика Байкалу, Бурятії. Я зустрівся з далай-ламою. Храм нагадує згладжений кратер вулкана. І там така аура, що мені хотілося залишитися – медитувати, відійти від мирських турбот і просто насолоджуватися духовним життям. Один з найяскравіших спогадів – шамани в Забайкаллі подарували мені пляшку із заспиртованою змією – це енергетик, його потрібно було пити по столовій ложці в день для підтримки сил, і, знаєте, він мені дуже допомагав.
Шамани подарували заспиртовану змію. Джерело фото: архів Олега Рябо.
– Що б ви порадили мандрівникам?
– Коли ти в'їжджаєш в країну, треба знати її закони, культуру і звичаї – це головне. І важливе твоє бажання пізнати нове, йти назустріч йому. Коли люди відчувають твій інтерес, повагу до їхніх звичаїв, вони завжди допоможуть. Особливо прості люди. Так, я переконався, що в Забайкаллі, де живуть мандрівники, рибалки, військові, завжди допоможуть тому, хто збився зі шляху. Проста людина відкрита, незважаючи на жодних політиків і президентів. Ми повинні співпрацювати, торгувати, їздити один до одного в гості, обмінюватися культурними цінностями. І співпраця дає початок дружбі.
– А ідеї для творчості ви привезли зі своєї екстремальної поїздки?
– Завдяки подорожі я просто розсунув межі своїх можливостей у мистецтві. Я якраз створював у цей час еротичні роботи – жінок-політиків: і Ганна Герман, і Богатирьова, і Тимошенко. Я став працювати, скинувши якийсь тягар «можна – не можна», не думаючи про кордони. І це сильно мене звільнило.
Скульптура Тимошенко. Джерело фото: exo.in.ua.
– І зараз сюрреалізм став основним напрямком ваших творчих робіт?
– Так, і я хочу рухатися вперед. Усе сучасне мистецтво нагадує спілкування з красивою дівчиною, яка перебуває в летаргічному сні. Чоловік бачить цю дівчину, насолоджується її красою, будує фантазії, плани, але не спілкується з нею. А я хочу вийти на новий рівень, щоб було спілкування з роботою. Хочу оживити сучасне мистецтво, щоб воно говорило з глядачем. І в мене вже є такі роботи, наприклад, «Похмура гра», може, в дещо утрируваній формі.
«Похмура гра». Джерело фото: архів Олега Рябо.
Або «Політична мастурбація на тлі осінньої економічної меланхолії», де присутні Путін, Янукович та інші персонажі. Адже політики без кінця блефують: говорять про одне, думають про щось інше, а роблять третє. І тому я називаю їх політичними мастурбаторами.
«Політична мастурбація на тлі осінньої економічної меланхолії». Джерело фото: архів Олега Рябо.
– У ваших сатиричних скульптурах часто присутній образ Путіна. Ще до всіх трагічних подій в Україні ви бачили в ньому підступність і манію величі – я суджу по роботі «Путін на трубі»...
Джерело фото: архів Олега Рябо.
– Так, у мене зараз чотири Путіна в скульптурах. У тому числі і найбільший його сатиричний скульптурний портрет, який увійшов до Книги рекордів України.
Олег Рябо зі своєю роботою, що увійшла до Книги рекордів України. Джерело фото: архів Олега Рябо.
Зараз кілька моїх скульптур, у тому числі і цю, і нову – павука, який уособлює корупцію, можна побачити на постійно діючій виставці.
Ескізний макет павука, який уособлює корупцію. Джерело фото: архів Олега Рябо.
– Про що ви мрієте, що хотіли б ще зробити і для міста, і для душі?
– Мрію відкрити в Комсомольську справжній музей сучасного мистецтва, де будуть не тільки мої роботи, але й інших художників. І це буде перший в Україні такий музей. Зараз виставка знаходиться не в центрі, але, думаю, під музей треба шукати приміщення в центрі міста. Хочу створювати нові роботи, розкривати в них суть людської душі, незважаючи на те, яку посаду займає та чи інша людина. У кожної людини є внутрішній світ, який вона приховує, а я намагаюся цей світ відкрити. Думаю, робити невеликі роботи, до метра. Я використовую не те, чого я вчився. Мої роботи – це і мій психологічний стан, якщо хочете, відмінний від нормальної людини. Це мої переживання і навіть, можна сказати, відхилення. І Сальвадор Далі, та й інші художники, вважали, що вони не зовсім адекватні в психологічному плані. І в мене бувають якісь видіння, страхи, марення. Я намагаюся використовувати їх у своїй роботі, та й життєвий досвід чимало значить. Мені доводилося чути про себе, що я ненормальний (сміється), але це мій імідж, і, думаю, це мені не шкодить.
Як дістатися до Комсомольська
Поїздом до Кременчука, звідти від зупинки біля мосту і від ж/д вокзалу ходять через 10–20 хвилин автобуси і маршрутки в Комсомольськ. Скульптури можна побачити в центрі міста і в міському парку відпочинку, до якого теж потрапите з центру.
Виставка сюрреалістичних робіт скульптора знаходиться за адресою: м. Комсомольськ, вул. Радянська, 31 у будинку підприємства «Фламінго Кокет» з 8:00 до 17:00. Вхід безкоштовний.
.jpg)
