Фотозвіт бюджетної подорожі Словаччиною

12019

Пропонуємо вашій увазі бюджетну подорож до однієї із центрально-східних країн Євросоюзу. Що можна побачити за три дні у Словаччині? Здавалося, що це не багато часу, але 5 різних міст ми все ж відвідали.

Як зробити візу

Звичайно, для поїздки вам потрібна шенгенська віза. Але ж як її зробити? Останнім часом з'явилося дуже багато людей, які за енну суму готові зібрати всі документи й оформити візу. Цим можна скористатися, але ж і самому під силу все зробити.

Для початку потрібно прочитати умови надання візи. І якщо ви плануєте поїздку влітку, то обов’язково зареєструйтеся наперед, десь місяців на 2-3 раніше. Адже влітку з великою ймовірністю просто не буде місць.

Ще потрібно знати, що деякі консульства мають візові центри, і якщо через них робити візу – це додатково 18 євро. Тому потрібно намагатися напряму реєструватися в консульстві.

Всім відомо, що покращання візового режиму поки що так і не відбулося, і консульства чим далі, тим більше ускладнюють процедуру отримання візи.

З досвіду скажу, що найлояльнішими щодо надання візи українцям були в словацькому та угорському консульствах (порівнюю з чеським та польським).

Джерело фото: ostarbeiter.vn.ua.

Основна інформація про необхідний перелік документів:

наявність закордонного паспорта, копія внутрішнього та закордонного паспортів;
підстава, відповідно до якої ви їдете – це квиток на фестиваль, туристична путівка, оплачене місце проживання, залізничний чи авіабілет, наукова конференція, паломництво і т. д.
довідка про доходи за останні 6 місяців із місця роботи;
рух коштів (це виписка із банку за останні 3 місяці про рух коштів на вашій картці);
страховка;
заповнена анкета консульства (там немає нічого складного, потрібно уважно прочитати);
якщо ви студент, то копія студентського квитка та виписка про стипендію;
35 євро за візу. Для дітей, студентів, пенсіонерів, журналістів віза безкоштовна;
обов’язкова присутність при подачі документів! За новими правилами знімаються відбитки пальців.

Перший день

Ми почали свою бюджетну подорож до Словаччини із Ужгорода автобусом до міста Кошице. Компанія Leoexpress пропонує так званий «лоукост» (який частину дороги проходить автобусом, а далі поїздом) із міста Мукачева до Праги всього за 21 євро в один бік. Ми ж ним доїхали до нашого пункту – міста Попрада всього за 6,5 євро. Купити квитки на нього можна через інтернет або на автовокзалах Мукачева та Ужгорода.

Маршрут так розрахований, що ви приїжджаєте у Кошице о десятій вечора, і до поїзда ще залишається 1,5 години.

Не чекати ж весь час на вокзалі, до центру буквально 7 хвилин, тому ми скористалися нагодою пройтися по нічному місту Кошице.

Погулявши по місту, ми поспішили на поїзд і приїхали в місто Попрад о першій ночі. У нас наперед було заброньовано і оплачено готель Satel через інтернет-сервіс booking.com. Його легко знайти, бо він знаходиться в п’яти хвилинах ходи від залізничного вокзалу.

Другий день

Поснідавши в готелі, ми вирішили відкласти огляд міста на потім і поспішили поїхати на високогірне озеро, що розташоване у Високих Татрах. Квиток із Попрада в Штребське Плесо коштував всього 2 євро потягом. У Словаччині весь громадський транспорт дуже комфортабельний і чистий. Там немає поняття плацкарт, купе, а всюди їздять електрички.

Дорога до озера дуже мальовнича, навколо гори, ліси, поляни, річки.

У пункті призначення погода нас не порадувала – на дворі було 13 градусів, гори ховалися за хмарами, тільки час від часу виринали з них і нагадували про свою неприступність.

Але нас це не зупинило, ми розпочали пошук озера, всюди знаходяться карти та вивіски, тому із цим проблем не було. Вони дублюються англійською, хоча навіть словацьку мову можна зрозуміти, вона ж слов’янська.

Взимку тут відкривається один із найвідоміших словацьких гірськолижних курортів – Штребське Плесо.

Тут можна гуляти годинами, тільки холод заважав. Навколо озера, яке розмістилося на висоті 1346 метрів, зроблені доріжки і лавочки.

Все оглянувши, ми вирушили назад до залізничного вокзалу. Потяги ходять майже щогодини, і можна швидко добратися до Попрада.

Попрад – містечко маленьке, туристи його використовують як перевалочний пункт. Воно знаходиться на перехресті туристичних шляхів. Особливих мандрівних принад тут немає, невеличкий центр, набережна, все дуже близько одне до одного.

Якщо вас цікавить, то тут є великий аквапарк, щоправда, вартість на день становить 30 євро. А ось для любителів шопінгу в самому центрі міста є торговий центр (у липні – серпні на літню колекцію до 50–70% знижка). А ось такий вигляд на гори із міста.

Третій день

Після виселення з готелю ми вирушили до міста Бардіїв, через Стару Любовню. Краєвиди за вікном вражали.

У пересуванні залізницею та автобусами є свої переваги, ви бачите життя тамтешніх жителів ізсередини. Характерним для Словаччини є велика кількість ромів (циганами їх не можна називати, бо за це передбачено штраф). Дорогою ми віддалялися від Татр і в’їжджали до словацьких Карпат. У Старій Любовні потрібно було пересісти на автобус, який вже довіз до міста Бардієва. Дорогою зустрічаються села до болю знайомі: ворота та будинки, церкви – майже ідентичні до наших. З чим це пов’язано? А з тим, що там живе велика кількість етнічних лемків.

Бардіїв, напевне, найбільше запам’ятався із всієї Словаччини, чисте і доглянуте місто. Весь історичний центр внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Затишні вулички так і манили ними пройтися. Буквально все дихає середньовіччям.

У Бардієві проживало чимало етнічних українців, і вони залишили велику спадщину за собою. Та й тепер тут знаходиться великий осередок української культури в Словаччині.

Після огляду центру ми попрямували на вокзал і продовжили свій рух до міста Пряшева.

У містах ми весь час пересувалися пішки – відстані невеликі. Характерною особливістю вечірніх міст Словаччини є пусті площі, вулиці, майже ніхто не гуляє, враження, що народ вимирає.

Приїхавши о восьмій годині вечора в Пряшів, ми застали спорожнілі вулиці, тільки де-не-де гуляють поодинокі туристи.

Пряшів трішки нагадує українське місто Ужгород. Таке ж маленьке і компактне. 2 години вистачає для того, щоб оглянути весь центр. І ще 15 хвилин потрібно, аби дістатися до вокзалу.

Для повернення додому ми обрали знову Leoexpress, маршрут якого пролягає до Кошице на поїзді, а далі на автобусі до Ужгорода.

Така от у нас вийшла недорога поїздка до Словаччини. Подорожувати по Європі можна і бюджетно, головне бажання, а можливість завжди знайдеться. Натхнення вам у цьому!