Музей у Пирогові: у місті на лоні природи
У черговий раз опинившись проїздом у столиці, я задалася питанням: «Де в Києві провести вільний час?». Прогулянки Хрещатиком та Гідропарком порядком набридли. Та й хотілося втекти подалі від столичної суєти. Так і спало на думку з'їздити в Пирогів, Музей народної архітектури та побуту. І єдине, про що я пошкодувала, – в моєму розпорядженні було занадто мало часу для неспішної прогулянки. Магія хаток, що потопають у квітах, ароматні трави і зелені пагорби з вітряками варті того, щоб провести тут цілий день.
Музей «Пирогів» під Києвом розкинувся в горбистій місцевості на 150 гектарах. Тут понад 300 експонатів! Хатки, звезені з різних регіонів країни, згруповані у 8 експозицій, серед яких Середня Наддніпрянщина, Південь України, Полтавщина, Слобожанщина, Полісся, Поділля, Карпати. Щоб не розгубитися в цьому розмаїтті, варто ознайомитися з картою, яка знаходиться відразу при вході до музею.
Ціни в музеї «Пирогів»
Вхідний квиток у «Пирогів» мені коштував 40 грн. Є знижки для школярів і студентів.
Неподалік від входу відвідувачів зустрічають вітряки, які вже стали візитною карткою музею.
Якщо ви не налаштовані на тривалі піші прогулянки, можна проїхатися на електромобілі. Ціна – 100 грн, для дітей – 50 грн. Або ж орендувати велосипед. Вартість однієї години – 75 грн, на день – 150 грн. Хто хоче екскурсію, ціна персонального гіда – 120 грн.
Про експонати музею
Уявляєте, всі ці будиночки і стародавні церкви колись перевезли з різних регіонів України. Як розповіла музейний працівник, для цього кожен експонат довелося дбайливо розібрати. Дошки і глину акуратно знімали, після чого маркували й пакували. А потім співробітники музею по крупицях відновлювали експонати. На цю колосальну роботу пішло 7 років – музей заснували в 1969 році, а ворота для відвідувачів відкрили в 1976-му.
Одні з перших будиночків, які зустрічаються при спуску в долину, привезені з Черкаської області.
А ця хатина, привезена з Черкаської області, колись належала родині українського генія Тараса Шевченка.
На кожній хаті є табличка з описом тієї місцевості, звідки її привезли. А всередині відтворені інтер'єри, які відображають тодішній устрій життя. Багато хатин відкриті для відвідування: можна увійти і познайомитися з побутом. У кожної з них є доглядач, якого можна розпитати про звичаї. Зазвичай це жінки, які працюють як бджілки: постійно підфарбовують, підмазують хатки, поливають квіти, плетуть віночки і обереги. А відвідувачі із задоволенням їх купують. І, до речі, територія музею доглянута, а прогулюватися нею дуже приємно.
У будиночках можна робити фотографії, але кімнати огороджені – вхід, як правило, заборонено. Так місцеві експонати уберігають від крадіжок – деякі відвідувачі люблять їхати з музею із «сувенірами».
Це церковноприходська школа з Черкаської області. А в кутку стоять справжні різки, якими користувалися, щоб вбити науку в недбайливих учнів.
І це теж школа. Справа в тому, що вчитель, як правило, мешкав у цьому ж будинку. Так що за навчальними класами знаходиться кухня з піччю і спальня. Більшість учителів – а це в основному були чоловіки, не створювали сім'ю. Тому власний будинок був просто не потрібен. Але якщо вчитель пов'язував себе узами шлюбу, неподалік зводив сімейну обитель.
Крім старовинних хаток, у Пирогові є і сільські будинки 1960–70-х років. Так зване «соціалістичне», або «брежнєвське», село. З його появою пов'язана цікава історія. Коли музей запрацював, комуністичній верхівці здалося, що це якось не по-радянськи, «буржуазний націоналізм» пропагувати. Тоді і з'явилася нова експозиція. «Соціалістичне село» створили як напучення, щоб воно демонструвало різницю між життям «до» і «після» приходу радянської влади.
Джерело фото: newsparky.livejournal.com.
Один з найцікавіших експонатів – майже 20-метрова церква. Дивишся на цей храм і здається, що ось-ось з'явиться хтось із гоголівських персонажів. Церкву Святої мучениці Параскеви звели ще в далекому 1742 році. Але і зараз храм працює: він належить УПЦ Київського патріархату. Біля входу в церкву можна ознайомитися з графіком богослужінь. Цікаво, що в храмі зберігається ікона Божої Матері, яка вважається чудотворною. Виконана в традиційному стилі української домашньої ікони.
Найзнаменитіші кадри зроблені на полі біля вітряків. Тільки ледачий, побувавши у Пирогові, не сфотографує місцеві краєвиди на пам'ять. А багато фотографів саме тут влаштовують тематичні фотосесії. Під час прогулянки відразу в кількох місцях я зустріла дівчат у кокетливих вінках, які позували для фото. Дійсно, фото з музею «Пирогів» вражають.
Так виглядає церква, привезена з Волині. На передньому плані – борті. Ці дерев'яні колоди – своєрідні вулики. Древній промисел досі живий у поліських селах. Так добувають дикий мед, розміщуючи борті високо на деревах.
В експозиції, присвяченій Поліссю, цікаво познайомитися з внутрішнім оздобленням помешкань. Наприклад, це хата заможного селянина. Внутрішній дворик, потопає в квітах, з усіх боків оточений госпбудівлями і старовинним інвентарем.
Найдавніший експонат музею – хата з хутора Верестя, яка датується 1587 роком. Її можна знайти в місцевому Поліссі.
Подільські хати дуже веселі, розписані милими візерунками. Щоб дізнатися, чи добра господиня будинку, досить зайти всередину. Чим пишніше прибрана постіль, тим більш хазяйновита дружина глави сім'ї
Джерело фото: lori.ru.
Ось такі у Пирогові колодязі.
Акуратні будиночки з Буковини відрізняються від інших побратимів забарвленням, цікавими дахами і особливим шармом. Можна познайомитися з традиційним одягом цього краю, розвішаним біля хат.
Зараз багато хто, не зволікаючи, йде дивитися Карпати. Вони здобули особливу популярність після того, як стали знімальним майданчиком комедійного фільму «Останній москаль».
Як розповіла доглядачка однієї з хатин, два роки тут кипів знімальний процес. Адже декорації, вважай, і не потрібні. Тут є і дерев'яні хатки, і стара церква, і вітряні млини – справжнісіньке село Великі Вуйки!
Для реалістичності довелося завести тільки тварин. Так у Пирогові на час зйомок оселилися кози, корова і свинка Анжела, яка стала однією з героїнь популярного серіалу.
Так виглядає внутрішнє оздоблення карпатських хат – в корені відрізняється від усіх інших будиночків.
Один з найцікавіших експонатів – водяний млин.
Впізнаєте цю церкву? Вона не раз потрапляла до об'єктива телекамер.
А чарівність цього будиночка з Вінницької області не передати ні словами, ні картинками. Потрібно зайти всередину і відчути, як же пахнуть трави, якими вистелена підлога і горище. Це щось неймовірне!
Де відпочити
У Музеї під відкритим небом у Пирогові є невелике водоймище, а біля нього – кілька крамничок, де можна сісти і трохи перевести подих під час прогулянки. Варто прихопити із собою що-небудь смачне і влаштувати пікнік на природі.
А традиційне місце проведення концертів та святкових місць – «Співоче поле». Поруч знаходиться шинок і кафе, де можна скуштувати українські страви. Тут можна весело провести час з компанією.
Як доїхати
Від залізничного вокзалу я доїхала до станції метро «Іподром», далі пересіла на тролейбус № 11. Дорога зайняла близько 40 хвилин, вартість – 7 грн. Але від зупинки до входу в музей довелося пройти ще 15 хвилин. Шлях лежить уздовж поля, поруч – Голосіївський парк. Назад до вокзалу я їхала маршруткою, спійманою біля зупинки тролейбуса № 11. Шість гривень – і за півгодини я вже біля Південного вокзалу.
Їхати до музею в Пирогів краще всього, якщо в запасі є хоча б чотири години часу. Тому що огляд займе години півтори. Адже вся територія музею – в яскравих кольорах і пахучих травах! Так що обов'язково захочеться провести тут ще годинку-другу часу. Але хоча шлях з центру Києва не такий вже близький, літня прогулянка по доглянутому музею буде приємним проведенням часу і залишить про себе сонячні теплі спогади.
