Водонапірна вежа, Вінниця

Гордістю місцевих мешканців та окрасою Вінниці є водонапірна вежа, розташована в самому серці обласного центру, на Європейській площі. Ця семиярусна восьмикутна споруда, яка досягає двадцяти восьми метрів у висоту, є нині одним із символів міста. В різні періоди свого існування водонапірна вежа виконувала функції і водогону, і форпосту, і пожежної каланчі, і навіть була гуртожитком. Нині тут діє музей, а також Подільський туристично-інформаційний центр​. Вежа має статус пам'ятки місцевого значення і охороняється законом.

Історія

Водонапірна вежа у Вінниці споруджена 1912 року. Окрім основного призначення – забезпечувати водою місто – вона була ще й пожежною каланчею, для якої спеціально обладнали верхній ярус. Проект споруди розробив відомий вінницький архітектор Григорій Артинов, пам‘ятник якому розміщений неподалік від цього місця.

Водогін

Перший водогін у місті, функціонування якого забезпечувала вежа, мав відносно незначну протяжність: 1300 метрів. Воду для потреб вінничан забирали із Південного Бугу, далі вона проходила кілька рівнів очищення. А вже після цього водогоном постачалась до найбагатших родин у Вінниці. Для звичайних мешканців воду продавали у спеціальних будках на трьох водозбірних станціях.

Під час Другої світової війни водонапірна вежа стала спостережним пунктом. Опісля радянська влада відкрила усередині споруди гуртожиток для сімей працівників міськводоканалу. Цю оригінальну функцію вежа справно виконувала аж до середини 80-тих років. 

Музей

Від 1985 року вежа як важливий архітектурно-історичний об‘єкт є складовою частиною обласного краєзнавчого музею. В залах башти-каланчі свого часу містилася експозиція музею революційної та бойової слави.

У перші роки незалежності у вежі відкрили Меморіал пам’яті вінницьких воїнів, які загинули під час війни в Афганістані. Експозицію складають листи, особисті речі, фотографій і деталі військового обмундирування тих, хто склав свої голови на чужій землі, а також зброя тих часів.

Годинники

Водонапірна вежа має чотири  годинники, всі вони розташовані на шостому поверсі. Раніше вони містилися ще вище, але після реконструкції, яка тут відбулась у 80-тих роках, встановили новітні механізми львівського виробництва і перенесли їх трохи нижче. Тепер вежа має свій «голос»: годинники відбивають чверті години, звучать мелодії.

Архітектура

Башта практично зберегла свій первозданний вигляд. Перший, наземний поверх рустований (облицьований) для створення ефекту постаменту. П‘ять ярусів із червоної цегли розділені між собою пілястрами та лжеарками, а завершує будівлю купол із надбудовою-башточкою.

Стіни оздоблені мінімально, вежа має вузькі вікна-бійниці. Ця особливість надає їй середньовічного вигляду. На горище вежі ведуть круті гвинтові сходи.

Туристичний центр

Подільський туристично-інформаційний центр, розташований усередині водонапірної вежі – це «три в одному»: екскурсійне бюро, туристична агенція та візит-центр, організовані для вінничан, туристів та гостей міста.​

Як доїхати

Доїхати до водонапірної вежі у Вінниці можна на авто, рухаючись автодорогою М21 з боку Житомира. За мостом повернути на вулицю Театральну, а далі ліворуч на вулицю Грушевського, яка виходить до Європейської площі.

Із центрального автовокзалу Вінниці легко дійти пішки, прямуючи вулицями Соборною, Червонохрестівською та Грушевського (відстань – трохи більше кілометра).

Режим роботи: до вежі можна зайти щодня, крім понеділка. Музей відкрито з 10:00 до 18:00.