Вінницькі Мури

Вінницькі Мури – це цілий комплекс оборонних і монастирських споруд, нині історична пам’ятка національного значення. Тутешні єзуїтські і домініканські будівлі є німими свідками визначних подій, які відбувались у цьому місті. Вони пережили повстання, революції і війни, були частково зруйновані і перебудовані, а зараз  є справжньою перлиною Вінниці. Частину споруд, які збереглися до наших днів, збудували ще в 16 столітті. Оскільки на той час періодично поставала загроза татарських набігів із Дикого Поля та козацьких виступів, то й зводили комплекс як фортецю. Саме завдяки цьому місце й отримало назву «мури»: від латинського murus – «стіна». Нині на території комплексу Вінницьких Мурів діють кілька установ, та найбільше вони відомі завдяки двом музеям, які тут розміщені, – обласному краєзнавчому та художньому.

Комплекс Вінницьких Мурів

Комплекс Вінницьких Мурів складався в різний час із кількох будівель:

• єзуїтського монастиря;
• єзуїтського костелу;
• колегіуму та конвікту (гуртожитку);
• домініканського монастиря;
• домініканського костелу.

Довкола будівель були потужні кріпосні стіни з контрфорсами, бійницями і бойовими вежами.

Історія

Єзуїти у Вінниці

Історія спорудження Вінницьких Мурів починається 1611 року. Тоді вінницький староста Калиновський надав єзуїтам можливість збудувати свій монастир. До цього отці вели у Вінниці місіонерську діяльність і навертали місцевих православних у католицтво, приїжджаючи з цією метою з Кам’янця-Подільського.

Перший вінницький єзуїтський дім був зведений із дерева і невдовзі згорів під час міської пожежі. Відновив роботу місії у Вінниці той-таки міський староста, він же розпорядився спорудити довкола частокіл і вали. Дехто з фахівців стверджує, що були тут для оборони навіть дві гармати. Так з’явилася перша постійна єзуїтська резиденція.

Трохи пізніше єзуїти спорудили кам’яний кляштор, а вслід за ним і костел. Для Мурів характерні ренесансні риси, але, разом з тим, вони мали й ознаки фортеці, в якій у разі потреби могли перебувати військові загони, шляхта та городяни Вінниці.

Під час національно-визвольної війни Богдана Хмельницького твердиню здобули козаки, невдовзі вона була зруйнована. Ченці-єзуїти повернулися до Вінниці через півстоліття, і до 1719 року діяли тут тільки як місіонери. Комплекс відбудували в середині 18 століття. З’явилися два нових флігелі, призначені для  шляхетського конвікту, і класи для роботи єзуїтського колегіуму.

Домініканці

Ченці Домініканського ордену прийшли до Вінниці дещо пізніше, ніж єзуїти. Тож свій невеликий дерев’яний костел і кляштор вони збудували вже поряд із єзуїтським комплексом. Домініканський осередок також був не раз зруйнований козаками і  татарами. Його відбудували, але згодом розібрали. Новий, уже мурований, костел і кляштор звели так само на території нинішнього комплексу Вінницьких Мурів, але трохи вище.

Домініканський монастир

Після польського повстання діяльність домініканського монастиря було припинено, а його будівлі передали православному духовенству. З’явився православний храм – Свято-Преображенський. В часи радянської влади церкву перетворили на склад гумових виробів, а пізніше на спортзал. У 1980-тих роках у храмі був облаштований зал органної та камерної музики.

Нині споруда належить Православній Церкві Московського патріархату і є кафедральним собором Вінницької єпархії.

Радянський період

Після революції комплекс став одним із центрів наукового й освітнього, культурного й духовного життя Вінниці. На його території діяла бібліотека, педагогічний інститут, Українська православна автокефальна церква, спортивне товариство «Динамо».

Єзуїтські Мури грали в різні часи важливу роль у житті міста. Під їхнім дахом працювали:

• суд;
• казначейство;
• в’язниця;
• військові частини і склади;
• госпіталь;
• пожежна команда;
• Казанська церква;
• міська божевільня;
• ломбард;
• друкарня міського управління;
• редакція газети «Юго-Западный край»;
• навчальні заклади.

Вінницькі Мури в наш час

Нині на території комплексу діють Державний архів Вінницької області, обласний краєзнавчий та художній музеї, технічний ліцей.

Від оборонних фортець практично нічого не залишилося.

Як доїхати

Доїхати до Вінницьких Мурів можна з центрального автовокзалу трамваєм №4 від зупинки «Музей Михайла Коцюбинського» до зупинки «Соборна». Пішки дійти ще простіше – від автовокзалу треба рухатися вулицею Київською, повернути на Соборну і перейти міст через Південний Буг (загальна відстань становить один кілометр).