Вінниця: ідеї для незабутнього вікенду

9993

Усі знають про туристичну привабливість Києва, Львова чи Одеси. Однак є в Україні місто, поки не дуже відоме як туристичний центр, але тим не менш здатне подарувати вам незабутні вихідні. А воно дійсно здатне.

Вінниця. Чарівний обласний центр на Поділлі: затишний, зелений, спокійний, що дарує вам тінисті паркові алеї, квартали цікавих будівель, іскристі струмені фонтанів, вишукану строгість храмів, унікальні колекції музеїв. І багато-багато іншого. Місто ідей? Дуже схоже. Ідей, як провести час, у гостей Вінниці з надлишком.

Познайомимося ближче з містом над Південним Бугом.

Як доїхати до Вінниці

Дістатися сюди не складе великих проблем.

Відстань Київ – Вінниця близько 200 км, у дорозі 3–4 години.
Поїздів з Києва до Вінниці йде кілька, більшість з них відправляються рано вранці, так що до 9–10 ви вже на місці, і у вас цілий день на прогулянки. Вартість – 140–300 грн.
Є навіть електропоїзд, що йде до Жмеринки через Вінницю, тож якщо вас замучила ностальгія за електричками – ласкаво просимо. Правда, прибуває вона ближче до вечора. З плюсів – набагато менша вартість (близько 30 грн).
Є і автобусні рейси, щоправда, коштують вони дорожче (близько 250 грн).

Історія Вінниці

Люди жили в тутешніх краях здавна, але лік історії краю зазвичай ведуть від 14 століття, коли після слов'ян, Київської Русі, Галицько-Волинського князівства і Золотої Орди ці землі переходять під руку Великого князівства Литовського. А конкретніше, племінників князя Ольгерда: братів Коріатовичів – людей, які зробили багато корисного для подільської землі. Вклали вони свої гроші і у Вінницю. Саме Коріатовичі зводять на березі Бугу перший замок. Як ви можете здогадатися за порядковим номером, він був далеко не єдиним. Місця тут неспокійні. Ординці, татари, запорожці. У 17 столітті Вінниця вже може похвалитися Магдебурзьким правом, а в другій половині 16, вже під владою Речі Посполитої, вона стала центром Брацлавського воєводства.

Є кілька версій походження назви міста. Одні ратують за старослов'янське «вѣно» – дар, придане, натякаючи на Коріатовичів, які отримали ці землі саме таким способом. Інші вболівають за річку Віничка. Треті – горою стоять за «винницю» – винокурню, де варилися пива винні. Вибирайте, що кому до вподоби, лише «пивами винними» не захоплюйтеся.

Не оминула місто стороною і війна 1648–1654 років, і гайдамацькі повстання. Було ще багато всякого. Польські магнати, серед яких виділялися Потоцькі і Грoхольські. Чума. Важка рука Російської імперії. Ключове для міста будівництво залізниці. Революція. Недовгий період Вінниця служила місцем проживання уряду Української Народної Республіки і особисто Петлюри.

Радянська влада. Німецька окупація. Роль обласного центру в Незалежній Україні. Місто, що радо зустрічає гостей і прагне поділиться з ними своїми родзинками. А їх у Вінниці вистачає.

Вінницькі фонтани

Найвідомішим фонтаном міста і його візитною карткою є, безумовно, фонтан Roshen, що працює з 2011 року. Унікальна споруда ( «зимуюча технологія»), подивитися на вечірню програму якої збираються тисячі людей. І справа не тільки в тому, що перед нами найбільший у країні і Європі плавучий фонтан. І не в тому, що центральний струмінь здіймається на висоту 63 м, а розліт води сягає 140 м.

А в гіпнотичному поєднанні підсвічування, що переливається всіма кольорами веселки, музичного супроводу і в лазерному проекторі з екраном, завдяки яким ми бачимо у воді, що іскриться, справжні відеовистави у форматі 3D. Видовище дійсно гідне. Навіть у світлий час доби спостерігати за потужними струменями одне задоволення. А ближче до дев’ятої вечора, коли має розпочатися світлова програма, набережна навпроти фонтану виявляється щільно всіяною сотнями і сотнями людей. Вони приходять з дітьми, підстилками, попкорном і фотоапаратами, купують солодощі, іграшки, займають зручні місця, в нетерпінні чекаючи початку дійства. Адже у вихідні, крім звичайної світломузики, фонтан переносить нас прямо в казку.

Скажімо прямо, текст казки, майже безпосередньо «запозичений» у Екзюпері і спримітизований донезмоги, можна було б і змінити, але якщо не вслухатися в слова, видовище викликає повагу. Переливи світла, стовпи води, лазерні 3D-образи. Виглядає переконливо.

Але і крім центрального, фонтанів у Вінниці вистачає, що особливо приємно в спекотну пору. Поблизу міськради, біля універмагу, в центральному парку, поруч з вежею, в нових районах. Всього 16 (!) штук. Під струменями деяких (наприклад, фонтану планет на Космонавтів) охоче освіжаються діти під пильним наглядом рідних, влітку водограї стають центрами спілкування сімей з дітворою, залишаючи далеко позаду дитячі майданчики. Не дарма одним з неофіційних імен Вінниці є Місто фонтанів.

Нехай Вінниця не зрівняється за кількістю архітектурних пам'яток зі столицею чи із середньовічними містами, типу Кам'янця-Подільського або Львова, тут теж вистачає родзинок зодчества, які змушують застигнути в їхній тіні з роззявленим ротом.

Транспортне роздолля

Нам потрібно дістатися до вулиці Соборної, вона приведе гостей до більшості цікавих місць центру Вінниці. За тих, хто приїжджає автобусом, це питання вже вирішили. Адже вінницький автовокзал розташований за два кроки від Соборної. Але і тим, хто прибуде поїздом, сильно переживати не потрібно. Транспорт у Вінниці ходить відмінно, причому переважно – це не маршрутки, які потихеньку відсувають на другий-третій план, а зручні, великогабаритні трамваї, тролейбуси і автобуси.

Вартість 4–5 грн, їздять за графіком. На маршрутах – швейцарські машини, а також новенькі трамваї і тролейбуси місцевого виробництва. Відмінний приклад для решти України. Отже, від вокзалу до Соборної вас довезе будь-який трамвай, тролейбус або автобус за 7 хвилин.

Виходити потрібно, тільки-но побачите блиск води Південного Бугу, і далі відправлятися пішки. Подбайте про зручне взуття, нам багато чого треба оглянути.

Храмові зустрічі в центрі

Першим зустрічає гостей відносно молодий храм Покрова Пресвятої Богородиці. Поруч з ним причал теплоходів, що катають гостей по Південному Бугу (прогулянка – 140 грн).

На іншому боці від мосту можна орендувати водний велосипед. Причому як звичайний, нічим не примітний, так і оформлений у вигляді старовинного автомобільчика.

Машини, що плавають по річці, з висоти мосту виглядають абсолютно дивно. А ось і фонтан Roshen. Навіть вдень, без підсвічування і музики виглядає надзвичайно переконливо.

По ліву руку від нас порослий лісом острів Кемпа – місце, що колись несло на своїх плечах черговий замок, побудований в спробах стримати ненаситних татар.

Перетинаємо Південний Буг по вібруючому під ногами мосту, і бачимо попереду маківки Спасо-Преображенського кафедрального собору, що здійнялися вгору.

Його звели у 18 столітті як костел домініканського монастиря, заснованого ще в 1624 році. Православним він став у 1832-му. За радянських часів працював залом органної музики. Стилістика храму – бароко.

За два кроки від храму – будівля архіву, в дівоцтві – єзуїтський костел, заснований в 1610 році. Будували його в суворі часи, коли облоги були звичною справою, тому стіни костелу товщиною не багато не мало 1,5 м.

Домініканський монастир і єзуїтський костел входили до комплексу оборонних споруд «Мури», оточеного значних розмірів фортечною стіною. На початку 17 століття цей комплекс служив цитаделлю, де можна було перечекати нальоти татар або веселих хлопців-гайдамаків.

Щоб побачити вцілілу частину Мурів, що перебувають зараз не в кращому стані, але навіть в такому вигляді вселяють повагу, потрібно відразу за храмом повернути ліворуч і спуститися трохи по однойменній вулиці до Монастирської.

Підземна Вінниця

Познайомившись з Мурами, повернемося на Соборну і за сотню метрів побачимо третій храм, що становив колись основу трикутника католицької Вінниці.

Костел Пресвятої Діви Марії Ангельської. Цей капуцинський храм побудований при монастирі в стилі тосканського бароко в 1746 році.

Його фішкою є довгі підземелля, в яких ченці монастиря варили пиво і зберігали різні потрібні речі. Ходять чутки, що всі три католицькі храми були з'єднані підземними переходами, де на крайній випадок можна було сховатися від ворогів, що прорвали оборону.

Але зараз реально оглянути лише підземелля костелу, до яких організовуються атмосферні екскурсії (звертатися в костел, вартість близько 20 грн з людини). Тиск багатометрової товщі каменю, темрява, що розривається невірним світлом ліхтарика і миттєво згущується за спиною, варто лише відвернути погляд.

Кілька рівнів підземелля, де температура разом падає на десятки градусів. Легенди про ченця, який потонув у повному чані, і його примару. Вкласти б сюди грошей, організувати пивоваріння в чані за заповітами францисканців, додати антуражу різними старовинними речами – тутешні підземелля стали б візиткою міста не гірше за фонтан.

Але і так вельми вражає.

Серце міста під наглядом архітектора

Після того, як змерзнули і натерпілися страху в підземеллях, вибираємося на спекотне сонце і продовжуємо прогулянку до центру Вінниці.

Зліва, трохи в глибині, нашу увагу привернуть фігури легендарних «бітлів».

Учасники групи Beatles мешкають на площі Ліверпуль з 2017 року. У цьому скверику, як розповідають, ще в 1970–80-х роках збиралася неформальна молодь, виконуючи під гітари зарубіжні пісні, в тому числі і хіти «ліверпульської четвірки». Сучасні підлітки можуть це робити прямо під ласкавим поглядом великих.

Незабаром праворуч ми бачимо майдан Незалежності та міськраду, а навпроти неї – одну з найвідоміших вінницьких будівель. Колишній готель «Савой», роботи архітектора Григорія Григоровича Артинова, з чиїми будинками ми ще не раз зустрінемося на вулицях міста. Побудований «Савой» у 1912 році і до революції вважався одним з кращих готелів усієї губернії.

Відомий також тим, що тут квартирувала Директорія Української Народної Республіки. Із середини 20 століття і аж до 2010 року «Савой» знову служив готелем. Нині тут розміщується Вінницький апеляційний адміністративний суд.

А за «Савоєм» підноситься вгору друга візитка міста. Водонапірна вежа з годинником (працювала також пожежною дзвіницею), авторства все того ж Артинова, що з'явилася на карті міста в 1912 році. Побувала житловим будинком, реконструйована в середині 1980-х.

Зараз тут музей. Шкода, наверх проходу немає. Види звідти мають відкриватися знатні.

А поряд з вежею відпочиває сам Артинов – присів на лавці і дивиться на своє дітище.

На Європейській площі також чекають гостей кумедні ковані фігури.

Меморіальний комплекс Слави з вічним вогнем.

І нові меморіали, присвячені героям Небесної сотні і загиблим в зоні АТО-ООС.

А неподалік розташувалася садиба Б. Львовича з пам'ятником С. Петлюрі, який у 1920 році працював у цій будівлі.

Велосипедна пауза

На подальшому відрізку Соборної кидається в очі колишня будівля міської думи, нині рідний дім Торгової універсальної біржі.

Це ще один приклад таланту Артинова, зведений в 1911 році з елементами новогрецького стилю.

Синагога Ліфшиця, побудована в 1897 році, – одне з багатьох нагадувань про численну єврейську громаду міста, що неабияк скоротилася після Другої світової війни.

Будинок на перехресті Соборної та Артинова. Він зведений в 1936–1941 роках за проектом архітектора С. Рабина для Народного комісаріату харчової промисловості. Відбудований після війни в класичному стилі, нині тут мешкають обласні владні структури.

І Вінницький музично-драматичний театр імені М. К. Садовського. Його будівля з'явилася на світ у 1910 році і зараз розрахована на 700 глядачів.

Якщо ви сильно втомилися гуляти ніжками, можна скористатися послугами однієї з 15 станцій Nextbike, на яких чекають своїх тимчасових господарів 120 велосипедів (20 грн за годину).

Вінниця взагалі дуже велосипедне місто. Багато велодоріжок, причому не на проїжджій частині, а на тротуарах. На двоколісних машинах їздить молодь, держслужбовці, люди серйозного віку і діти. Міська влада намагається максимально сприяти розвитку цього виду транспорту.

Ще один приклад для наслідування.

Під покровом дерев

А ми поступово доходимо до площі Гагаріна, з обов'язковим фонтаном і Вінницьким універмагом. Але нас більше цікавить не він, а зелене серце міста – центральний парк, що був заснований у далекому 1936 році і в дівоцтві носив ім'я М. Горького.

Красива арка зі шпилем, що символізує прагнення в космос. Озерце з ледачими лебедями і спритними (!) черепахами. А ось і пам'ятник Буревіснику революції, про вовка промовка. Горький не єдиний пам'ятник у парку. Є також воїнам-афганцям, січовим стрільцям, жертвам голодомору, жертвам сталінського терору, «Алея славетних земляків». Також у наявності дитячі майданчики, стадіон, льодовий клуб, парк «Міні-Вінниця», планетарій, красивий фонтан і літній театр (1947–1948 років побудови).

А також купа атракціонів та інших розваг. У спеку під тінню дерев парку можна провести цілий день. І не набридне.

Музейне місто

Тепер настав час розповісти про вінницькі музеї. Адже вони варті окремої і ґрунтовної розповіді.

Будинків муз у місті безліч, частина заснована ентузіастами, які діляться з народом плодами свого захоплення. Деякі можна оглянути, майже не відхиляючись від нашого маршруту, адже вони розташовані в центрі, недалеко від Соборної, а то і прямо на ній. До деяких потрібно їхати окремо.

Спершу глянемо на ті, що оселилися в центрі.

Літературно-меморіальний музей М. М. Коцюбинського (І. Бевза, 15)

Працює 9:00–18:00, вихідний: понеділок. Зараз музей закритий на реконструкцію, попередньо до кінця року.
Квиток 20 грн.

Присвячений людині, яка народилася у Вінниці і доля якої тісно з нею пов'язана, – життю і творчості видатного письменника М. Коцюбинського.

Авто-мото-вело-фото-теле-радіо музей (Соборна, 1)

Працює 10:00–18:00, вихідний: понеділок.
Квиток 30 грн.

Відкрито музей у 2013 році.

Тримається на плечах ентузіаста – колекціонера і музиканта Олексія Стрембіцького. Ретроавтомобілі, мотоцикли, побутова техніка, радіоприлади, форма і купа всяких дрібниць другої половини 20 століття. Майже всі можна приміряти, в машини залізти, і вдосталь в них пофотографуватися.

Обласний краєзнавчий музей (Соборна, 19)

Працює 10:00–18:00, вихідний: понеділок.
Квиток 20 грн.

У музейному кварталі в одному з будинків історико-архітектурного комплексу «Мури» квартирує з 1929 року.

Найбагатший музей, присвячений Вінниччині у всіх її аспектах: географічному, природному, археологічному, звіриному. У 2010 році в одному із залів музею провалилася підлога і відкрився вхід у підземелля, швидше за все, відритий монахами-капуцинами. Пам'ятаєте чутки про храми, з'єднані тунелями. Схоже, це все ж не чутки. Підземелля планується розчистити і використовувати для виставок «скіфського золота» – буде вельми антуражно.

Обласний художній музей (Соборна, 21)

Працює пн-пт 9:00–18:00, сб–нд 11:00–17:30.
Квиток 20 грн.

Найближчий сусід нашого попереднього героя.

Заснований у 1987 році на основі художнього відділу краєзнавчого музею. Нині тут майже більше 7 тис. експонатів.

Кафе-музей «Пан Заваркін і син» (Соловйова, 3)

Працює пн–пт 9:00–21: 00, сб–нд 12:00–17:30.
Екскурсія 40 грн.

Відкритий у 2012 році завдяки колекціонеру Олександру Абрамчуку і розташований на місці лавки колоніальних товарів Мойсея Флігельтуба (він же Матвій Заваркін).

Вас чекають маленьке кафе на 3 з половиною столика, де можна насолодитися одним з десятків сортів кави або чаю, солодощі. Атмосфера салону 19 століття. І величезна кількість антикваріату, серед якого рідкісні годинники, чайне та кавове приладдя, музичні інструменти. Є навіть туалет-музей (!) Проводяться музичні та пісенні вечори.

Музей української марки ім. Я. Балабана (Соборна, 26)

Працює 10:00–18:00, вихідний: понеділок.
Квиток 10 грн.

Відкрито в 2016 році. В основі його експозиції колекція марок А. Балабана, сина сотника УНР Я. Балабана. Тут чекають гостей унікальні зразки українських марок, листи, конверти, мініатюри.

Музей моделей транспорту (Соборна, 64)

Працює 12:00–21:00.
Квиток 20 грн.

Відкрито в 2018 році. Захопливе дітище ще одного ентузіаста – Олександра Вдовиченка, який збирає моделі з 1970-х років.

Нині в музеї понад 5 тисяч найрізноманітніших моделей транспорту, включаючи військову техніку, літаки, кораблі, роботи з пластиліну, паперу, мотори, література. І колекція постійно поповнюється. Музей внесений до Книги рекордів України.

Найпершим з віддалених від центру будинків муз є:

Національний музей-садиба М. І. Пирогова (Пирогова, 155)

Працює: пн–чт 9:00–17:30, пт 9:00–18:30, сб–нд 10:00–18:30, вихідний: понеділок.

Квитки: вхід на територію без відвідування музею – 10 грн, будинок М. Пирогова (головний корпус) – 70 грн, музей-аптека – 30 грн, церква-некрополь – 40 грн.

Це гарний парк зі столітніми деревами, зокрема посадженими самим Пироговим, де можна гуляти годинами. На його території розташувалася садиба Вишня, де останні двадцять років життя працював геніальний вчений і хірург Микола Іванович Пирогов.

Працівники музею докладають усіх зусиль, щоб занурити відвідувачів у життя видатного медика. І в них чудово виходить. Картини, скульптури, документи, медичні інструменти. І, головне, вичерпна й емоційна розповідь екскурсоводів про життя Пирогова. Після неї ви ніби з дитинства знайомі з Миколою Івановичем. А завдяки машині часу, винайденій співробітниками музею, за годину-півтори проживаєте разом з ним все його життя.

Наповнене відкриттями, звершеннями, перемогами, кров'ю, смертю і втратами.

Церква-некрополь М. І. Пирогова (пров. 2-й Вишневського, 16)

Завершальним штрихом є відвідування церкви-некрополя і погляд в обличчя тому, з ким за останні кілька годин ви буквально зжилися.

Вражає.

Також по можливості завітайте в:

Музей вінницького трамвая (Хмельницьке шосе, 29)

Індивідуальне відвідування музею можливе в четвер і суботу об 11 годині після попереднього дзвінка. Решту часу приймаються групові заявки на екскурсії (від 3 осіб).
Квиток 20 грн. Можливе замовлення поїздки-екскурсії на старовинному трамвайчику. Вартість – 1400 грн з групи (зазвичай 20–30 осіб).

Відкрито музей в 2013 році з нагоди 100-річчя початку трамвайного руху в місті.

Розміщений на території діючого трамвайного депо і дозволяє повністю зануритися в трамвайну сучасність і минуле міста.

Фестивалі Вінниці

На завершення поговоримо про ще одну родзинку Вінниччини – її фестивалі. Фестивалі в області проводяться цілий рік, і розраховані на найрізноманітнішу публіку. Пробіжимося деякими з них, і не забуваємо, що це далеко не всі вінницькі фестивалі.

Vinnytsia foodfest

Фестиваль вуличної їжі, що радує не тільки традиційними, а й досить екзотичними стравами. Проводиться в січні, травні, липні і вересні.

Міжнародний фестиваль зимового ленд-арту «Міфогенез» (Немирів)

Розрахований на поціновувачів ландшафтного мистецтва, яке демонструють на стику двох стихій: зими і весни. Проводиться наприкінці лютого.

День народження рок-н-ролу

Для всіх фанатів року. Проводиться 12 квітня.

Міжнародний фестиваль ім. П. Чайковського та Н. фон Мекк

Цей вже скоріше для любителів класичної музики. Проводиться 10–16 травня.

Міжнародний оперний фестиваль Operafest Tulchyn (Тульчин)

Тут все зрозуміло – вас чекає багато опери, а також мюзиклів і балету. Плюс барвисті нічні шоу і кілька антуражних днів у парку прекрасного двору Потоцьких. Проводиться 4–9 червня.

Фестиваль польової кухні імені Тараса Сича

Проводиться на честь загиблого під Дебальцевим військового кухаря-пацифіста Т. Сича. Багато смакоти на відкритому вогні, концерти військових колективів. Проводиться наприкінці червня.

Екофестіваль «Млиноманія» (с. Печера)

Присвячений українським традиціям та фольклору, розгортається прямо на березі Південного Бугу. Багато хорошого мистецтва і музики. Проводиться на початку серпня.

День міста

Головне вінницьке свято, що проходить по всьому місту. Виставки, конкурси, майстер-класи, концерти. Проводиться 14 вересня.

Міжнародний фестиваль Vinnytsia Jazzfest

Орієнтований на поціновувачів джазу в усіх його видах. Проводиться 19–22 вересня.

Всеукраїнський фестиваль військово-історичної реконструкції «Вінниця – столиця УНР»

Подорож у минуле, в буремні дні 1917–1921 років, за участю сотень реконструкторів у формі, зі зброєю і бронетехнікою того періоду. Проводиться 12 жовтня.

Міжнародний фестиваль-ярмарок Apple Bar (Бар)

Яблучна столиця України зустрічає гостей смаком і ароматом яблук і різноманітних страв з них. Про більшість ви навіть не чули (як вам, наприклад, «ябчанка»?). Проводиться наприкінці жовтня.

Фестиваль вина «Боже Ллє»

Заснований на честь відомого художника і винороба Ярослава Немеця. Вина, а також сир і м'ясні вироби з усієї області. Проводиться 14 листопада.

Де зупинитися у Вінниці

Готелів у місті вистачає. 50 готелів і хостелів на 2000 місць. З місцевих готелів є один п'ятизірковий, два чотиризіркових і п'ять тризіркових. Усі вони, ясна річ, відрізняються за рівнем комфорту і послуг, що надаються. Плюс звертайте увагу на розташування готелю. Вінниця не дуже велике місто, та й транспортне сполучення тут у повному порядку, але все ж. Оптимальне розташування в центрі, в районі тієї ж Соборної. Хоча є хороші варіанти на невеликому віддаленні від центру (наприклад, «Оптима reikartz» за два кілометри від центру).

Плюс є варіанти з орендою міських квартир у жителів Вінниці. Вони зазвичай дешевші, ніж більшість номерів у готелях, але при поселенні на квартирах потрібно ретельно вивчати всю доступну інформацію і мати запасні варіанти. Тому що обов'язковістю такі орендодавці часто не страждають.

Готелі у Вінниці можна орендувати тут.

Ми багато чого не побачили. Всі принади Вінниці неможливо оглянути за один або два дні. За кадром залишилися ставка «Вервольф», музей повітряних сил, музей науки, музей гончарного мистецтва, подільський зоопарк, об'єкт «Скеля», він же «Ставка Ворошилова» – нині тут скельний Свято-Троїцький храм, ботсад, палац Грахольських, цікаві особняки і ще чимало цікавинок міста над Бугом.