Свято-Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир, Київ

У розкішних барокових шатах стоїть на однойменній площі в центрі міста Свято-Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир. Його вигляд мало нагадує той, яким був у часи Київської Русі. Лише невелика частина його фресок та мозаїк вціліла і зберігається в музеях. Якби склалося інакше, Свято-Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир неодмінно потрапив би до списку об’єктів світової спадщини, що перебувають під охороною ЮНЕСКО, як його майже ровесник і сусід – Софійський собор, або Києво-Печерська Лавра. Та історія не знає умовного способу, а реставрований Михайлівський Золотоверхий уже вписаний в сучасний літопис країни і зігрітий любов’ю як киян, так і гостей міста.

Історія святині

Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир бере початок у 11 столітті. Князь Ізяслав Ярославич (християнське ім’я Дмитро) заснував тут Димитрівську обитель, а його син Святополк Михайло збудував мурований соборний храм Святого Михайла. Собор міг похвалитися позолотою на верхівках бань, через це його, а згодом і весь монастир, почали називати Михайлівським Золотоверхим.

Споруда мала один центральний купол, всередині храм прикрашали чудові мозаїки і фрески. Найвідомішою святинею собору були мощі великомучениці Варвари (зараз вони зберігаються у Володимирському кафедральному соборі).

Після 1240 року монастир зазнав значних втрат, монголо-татари пошкодили будівлю і зняли позолоту. Аж у 15 столітті святиню було відроджено, і через кілька десятиліть вона стала однією з найбільших та найбагатших обителей України, а згодом резиденцією відновленої православної Київської митрополії.

На початку 17 століття територію розширили, у собору з’явилися приділи – святої Варвари та святої Катерини. Тоді ж було споруджено Трапезну церкву Іоанна Богослова та мурований льох, кам’яну дзвіницю. В той період зовнішній вигляд храму набув яскравих рис українського бароко.

Революція і ліквідація

За радянської влади ченців відселяли в інші місця, житлові приміщення перетворювали на гуртожитки, а згодом монастир ліквідували. Храм перестав бути «золотоверхим»: позолоту з куполів здерли.

Після повернення столиці УРСР з Харкова до Києва з’явилась ідея знести Михайлівський собор, щоб побудувати на його місці урядові будівлі. Демонтувати мозаїки почали в 1933 році, а влітку наступного року собор підірвали, підклавши вибухівку. Було знищено також дзвіницю. Частину древніх мозаїк і фресок дозволили зняти, їх перевезли до російських та українських музеїв. Урядового центру на місці Михайлівського Золотоверхого так і не збудували.

Відродження монастиря 

На початку 1990 років тут відновили богослужіння, почав діяти монастир. За підтримки держави унікальну пам’ятку українського бароко відбудували. Собор відкрили до Дня Києва 1998 року.  У внутрішньому оздобленні храму використали копії давньоруських мозаїк і фресок, що збереглися у музейних зібраннях.

На дзвіниці замість колишніх курантів встановили електронний годинник із карильйоном, який має висоту близько 40 метрів. У його складі 51 дзвін вагою від 2 кілограмів до 8 тонн. Михайлівський карильйон унікальний, бо є найбільшим зібранням дзвонів у одному місці на пострадянському просторі.

Щогодини  дзвони карильйону виконують мелодії найвідоміших українських музичних творів. Всередині дзвіниці є оглядовий майданчик із чудовим краєвидом, діє музей. 

Сучасна історія Михайлівського Золотоверхого

Михайлівський Золотоверхий відіграв особливу роль для країни взимку 2013–2014 років.

• Після силового розгону Євромайдану в ніч на 30 листопада 2013 року частина людей, які втекли від підрозділу міліції «Беркут», знайшла прихисток на території монастиря.
• Серед ночі 11 грудня 2013 року дзвони Михайлівського Золотоверхого забили на сполох. Завдяки цьому до центру столиці зійшлося безліч людей і спроба силовиків взяти Майдан штурмом провалилася. До цього дзвони Михайлівського били на сполох востаннє 1240 року.
• У лютому 2014 року тут діяв тимчасовий штаб учасників масових акцій протесту та працював шпиталь. Богослужіння відправляли цілодобово.

Нині Михайлівський Золотоверхий є головним монастирем Української Православної Церкви Київського Патріархату.

На його території діє Київська православна богословська академія та храм святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова.

Як доїхати

Доїхати до  Свято-Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастиря можна на метро до станції «Майдан Незалежності» (синя гілка), «Хрещатик» (червона гілка), далі вулицею Михайлівською або Малою Житомирською піднятися пішки. Або тролейбусами №6, 16, 18 із Майдану Незалежності до зупинки «Вулиця Володимирська».