Місто за вікенд. Жовква

Місто отримало Магдебурзьке право у 1603 році. Отже, ратуша тут стояла приблизно з цього часу. На жаль, будівля була знищена внаслідок пожежі у 19 столітті. У 1920-х роках з питань функціональності було вирішено перенести приміщення магістрату до будівлі колишніх військових казематів. Побудована нова ратуша була за проектом Б. Віктора у 1926–1932 роках. Від казематів 17 століття збереглися фундаменти, підвали, кам'яна кладка західної стіни з бійницями. Внутрішнє планування було повністю перероблене, як і головний фасад. В наші дні тут знаходиться Жовківська міська рада. У 2016 році вежа ратуші була пристосована для відвідування туристами, до того ж там було облаштовано музей міста. Також був модернізований годинник на ратуші. Тепер кожного дня опівдні, як і триста років тому, з вежі лунає гімн України, а щогодини – старовинний «хейнал».
Адреса: площа Вічева, 1
Координати: 50.056134, 23.9711967

Будівництво Жовкви у 1594 році почалось саме із замку. Це була фортеця ренесансного типу: прямокутна в плані, з наріжними баштами, пристосована до стрільби з гармат і мушкетів. За часів короля Яна ІІІ Собеського замок перетворився на палац з великими вікнами, новими корпусами для прислуги і галереями для прогулянок. Тут король тримав трофеї з Віденського походу, приймав послів і гостей. За Першої світової замок згорів, а в міжвоєнний період був відбудований. У 2003 році почалась реставрація замку, яка з перервами триває і сьогодні. Крім замку, вся Жовква була обнесена муром з баштами і валом з бастіонами. Міські мури примикали безпосередньо до замку, а вал оточував місто і замок суцільним кільцем.

До наших днів збереглись міські мури і башта біля Домініканського монастиря, міські мури біля замку, дзвіниця костелу Святого Лаврентія (яка входила в оборонну систему і мала кілька бойових ярусів) та Звіринецька брама. Фрагмент мурів між нею і замком, а також Глинська брама були відбудовані за часів Незалежності. Також одна з башт біля церкви Серця Христового була перероблена під житловий будинок із збереженням цокольного ярусу. Фрагменти ще однієї башти можна побачити в одному подвір'ї неподалік площі Вічевої. Частина мурів біля єврейського кварталу була відновлена (не в повну висоту) приватними особами.
Адреса: площа Вічева, 2
Координати: 50.0544872, 23.9688778

Цей величний храм ще називають «фарним» (головним) костелом або «колегіатою». Заснований у 1606 році стараннями С. Жолкевського, з того часу назовні майже не змінився. Це ренесансна споруда. Назовні фриз костелу прикрашений військовою символікою, портретами С. Жолкевського та Я.Собеського, святого Юрія та святого Мартіна (покровителів лицарства) і сценами битв. Всередині храму збереглись вишукані ренесансні та барокові вівтарі, орган, красива ліпнина та скульптура. Особливо цікаві надгробки власників міста – Жолкевських, Даниловичів, Собеських. Два надгробки (Якова Собеського і Станіслава Даниловича) виконав відомий німецький скульптор Андреас Шлютер.
Адреса: площа Вічева, 18
Координати: 50.0561233, 23.9694594

Жовківська центральна площа унікальна двома рисами. По-перше, це є не середньовічна, а ренесансна площа з іншим принципом планування. На площу виходить один з фасадів замку, костел і дві міські брами. По-друге, тут збереглась щільна житлова забудова 17–18 століть. Серед ренесансних кам'яниць на площі особливо виділяються будинки з аркадними галереями у нижньому ярусі – «підсіннями». Такі галереї зазвичай облаштовували в палацах Середземномор'я, вони служили для прогулянок і захищали від дощу та спеки. Ще одна унікальна риса нашої площі – стовп ганьби, до якого ставили дрібних злочинців. В архівах збереглось кілька історій про покарання жовківчан біля цього стовпа. Стовп розібрали ще у 19 столітті, коли традиція публічних покарань відійшла у минуле. Фундамент від стовпа знайшли у 2003 році.
Координати: 50.0557112, 23.9704233

Головна українська церква в Жовкві первісно була дерев'яна і мала назву Різдва Христового. У 1612 році храм розібрали і на його місці постає новий мурований храм. За часів австрійської влади до Жовкви передали мощі святого Партенія, ранньохристиянського мученика 3 століття. Сьогодні в його день Жовква святкує день міста. Наприкінці 17 століття при церкві діяла іконописна школа, яка дала нам таких майстрів, як Іван Руткович, І. Поляхович, Д. Роєвич, Й. Кондзелевич та інших. У 1903 році церква була перебудована – тепер вона була вдвічі більшою і навіть вищою за костел! Тоді ж храм отримав нову назву – Серця Христового. Сьогодні в церкві можна побачити унікальні розписи, мозаїки, які відображають головні історичні події краю.
Адреса: вул. Василіянська, 4
Координати: 50.0574343, 23.969316

У 1652 році в битві під Батогом загинув Марко Собеський, старший син Якова і Теофілії Собеських, старший брат Яна ІІІ Собеського. На честь загиблого сина невтішна мати вирішила заснувати монастир. Для цього у 1653 році вона віддала ченцям Ордену Проповідників капличку на жовківському цвинтарі. З часом на місці старої каплички виріс величний бароковий комплекс – костел, корпус келій, мури з брамами і дзвіниця. В костелі зберігалась старовинна ікона Божої Матері. У наші дні тут знаходиться церква Святого Йосафата, а в келіях – управління Сокальсько-Жовківської єпархії. Стараннями священика і парафіян інтер'єр храму зазнав деяких змін, але оригінальний вівтар, надгробки Марка та Теофілії Собеської, амвон і, частково, стінопис було відреставровано.
Адреса: вул. Львівська, 7а
Координати: 50.056643, 23.9739215

Перша синагога в Жовкві була дерев'яною і стояла, як і усі святині того часу, при міських мурах, щоб в разі облоги служити додатковою фортецею. Пізніше, за часів панування Іоанна Собеського, коли Жовква була королівською резиденцією, була зведена нова, мурована синагога, одна з найбільших в Європі. Жовківська синагога була зведена за традиційним для того часу плануванням: квадратна в плані, з окремим балконом для жінок (яким вхід до синагоги був заборонений) і бічними прибудовами, в яких знаходились школи вивчення Тори. Під час німецької окупації святиня була спалена. Стіни встояли, але дах та інтер'єр були знищені. У 1950-х роках синагога була частково відремонтована (був відновлений дах та склепіння, забетонована підлога), але використовували будівлю в якості складу. У наші дні жовківська синагога перебуває на реставрації.
Адреса: вул. Запорізька
Координати: 50.057288549999996, 23.972444892376046

На околиці Жовкви, там де закінчувалось Львівське передмістя, збереглась церква Святої Трійці, чудовий зразок української народної сакральної архітектури, а також типовий приклад «церкви для бідних» – храму, який будували мешканці передмістя. Церква зведена у 1720 році стараннями мешканців передмістя і королевича Владислава Собеського. У 1929 році був завершений іконостас, над яким працювали майстри Жовківської іконописної школи. Автором намісних ікон Спаса і Богородиці інколи вважається Василій Петранович, придворний художник Собеських. Дивовижно красиве різьблення було виконане майстрами з родини Стобенських. Майстри з цього роду прикрашали храми по цілій Галичині. Загалом, іконостас в цій церкві є однією з найвизначніших пам'яток живопису українського бароко. Біля храму збереглась дзвіниця кінця 19 століття. Церква Святої Трійці внесена до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Адреса: вул. Львівська, 90
Координати: 50.05526005, 23.982077113725488

Поселення Винники, яке існувало ще за часів Галицько-Волинського князівства, після заснування Жовкви досить швидко перетворилось на одне з передмість (хоча юридично і залишалось окремим селищем). У 1705 році тут була зведена дерев'яна церква Різдва Богородиці. Храм побудували стараннями пароха Йосифа Керницького і його дружини Ірини. Церква відносно невеличка, тризрубна, однобанна, з піддашшям. Біля храму – сучасна дзвіниця і цвинтар, на якому збереглись поховання винниківчан ще з 19 століття. Деякі ікони храму є блискучим зразком українського бароко, особливо Різдва Богородиці, блискуче поєднання європейських і давньоруських елементів з додаванням суто українського колориту.
Адреса: вул. І. Франка, 9
Координати: 50.061999799999995, 23.963989153412143

Сучасний християнський цвинтар в Жовкві був закладений наприкінці 19 століття на околиці міста. Протягом наступного століття тут ховали Січових Стрільців, польських і радянських солдат, партизанів УПА. Сьогодні військові поховання і українських, і польських, і радянських солдат доглянуті і впорядковані. Також тут збереглись поховання ченців та чорниць, а також видатних міщан починаючи з 19 століття до наших днів.
Адреса: вул. Ярослава Мудрого, за поворотом вулиці Львівської
Координати: 50.05584125, 23.989953997948657