Невідома Україна: морський відпочинок восени на Кінбурнській косі

31305

Вечоріло. Здавалося, море наповнене хвойним ароматом. Він ішов від тихого соснового ліску, відокремленого від водної гладі лише невеликою смужкою білого піску. Червоний диск сонця повільно занурювався в синю глибінь. На горизонті з’явилася зграйка лебедів. Їх темні силуети неспішно ковзали по морю, що палало рожевим заходом. За лічені хвилини розпечений велетень зник, поступившись місцем юному місяцю. Спустився бузковий туман, який тут же обійняв морське узбережжя, укривши його своїм серпанковий вбранням. Різко настала ніч. На Кінбурнській косі осінь: час швидкоплинних заходів, вкорочених днів, але все ще теплого моря і палючого сонця. Цього разу IGotoWorld.com розповість про відпочинок на Кінбурнській косі.

Кінбурнський півострів – це місце, про яке знають не багато людей. Я сама опинилася тут вперше. Дістатися сюди складно. Але, може, це й на краще. Інакше б незайманий куточок природи, де живуть колонії чайок, гніздяться журавлі, лебеді і пелікани, вже б давно перетворився в черговий засмічений курорт-дискотеку. А поки це десятки кілометрів морського узбережжя з найчистішим піском і прозорою водою, в якій грайливо переливаються мушлі. Тут можна йти 1–2 години берегом і не зустріти жодної душі...

Житлове питання

Вирішивши відпочити на Кінбурнському півострові, варто визначитись з житловим питанням. Степовий край з великою кількістю солоних озер і довгим морським узбережжям знаходиться в Миколаївській області. Людей тут не багато. На весь півострів всього пару сіл та декілька сотень жителів. Я зупинялася в Покровці і знімала житло по 70 гривень – стандартний варіант зі зручностями на вулиці. Для тих, у кого запити вищі, вистачає і комплексів по 700 грн/доба. Правда, влітку замовляти житло радять заздалегідь – нині попит зріс у рази, тому вільних місць може не бути.

Забронювати житло у Покровці можна тут.

Багато їдуть на косу просто з наметами, ставлять їх на узбережжі, на території Національного парку, але це теж платно. Ще все літо працює «Кінбурн кемп» – видадуть намет, каремат, нагодують і поселять у веселій компанії з йогами та іншими творчими особистостями.

Джерело фото: «Кінбурн кемп» у ВК.

У цьому році на берег привезли навіть піаніно!

Ще пустельні пляжі полюбилися нудистам – дізнатися більше про такі пляжі ви можете тут.

Дорога до моря

Вона займала 15 хвилин – стандартно для відпочинку на цьому узбережжі. Шлях пролягав через мальовничий степовий масив, тихі солоні озера, які так полюбляють птахи.

Трошки треба було пройти по воді – її по щиколотку.

Вхід у море – піщаний, довгий час воно мілке. Тут я вперше побачила таких медуз: блакитні, іноді навіть сині корнероти сягали півметра в діаметрі! Місцеві кажуть, що вони з’явилися з липня. Крім медуз, зустрівся викинутий морем, вже загиблий дельфін.

До речі, незважаючи на те, що мені світило вересневе сонце, серйозно згоріла я всього за 4 години. Так що на косі отримати осінню засмагу цілком реально. А сезон купання тут починається іноді і в травні.

Красоти півострова

Його «родзинка» в тому, що з одного боку він омивається прісними водами Дніпро-Бузького лиману, а з іншого – хлюпається Чорне море. Побачити місце, де з’єднуються води Дніпра, Бугу і Чорного моря, можна з кінця Кінбурнської коси. Звідти видніється Очаків і Первомайський острів.

Якщо ви, як і я, зважитеся на подорож до кінця коси вздовж берега моря з Покровки, знайте, що відстань – 18 км, на дорогу в один бік йде 4–5 годин. Зате яка це насолода, брести уздовж безлюдного, нескінченного берега...

Це причал в Рибмах (частина Покровських хуторів). Звідси до кінця коси ближче – години півтори.

Поки йдеш вздовж моря, сполохані чайки злітають вгору зграйками.

З протилежної частини коси – заповідник, де море зливається із солоними озерами, а тисячі птахів знайшли свій притулок на маленьких острівцях. Цю ідилію псують лише браконьєри.

Пам’ятки старовини. Все тут дихає історією, а кожен камінь – легенда. За однією з них, тут колись жили войовничі амазонки, за іншою – Ахілл влаштував свій забіг. Але що точно відомо, через півострів ішов шлях «із варяг у греки», а ці землі були добре відомі ще фінікійським купцям. Місцеві жителі кажуть: море іноді підкидає сюрпризи, викидаючи на берег залишки стародавніх амфор.

Старовинна церква в Покровці. Її за наказом Суворова спорудили біля озера у 18 столітті. Йшла російсько-турецька війна. Відомий полководець саме молився в церкві, коли турки стали висаджуватися на берег. Але він не почав бій, поки не закінчив свою молитву. Тоді Суворов здобув першу велику перемогу в цій війні. Зайти в знамениту церкву можна і до цього часу, вона знаходиться у відмінному стані.

Покинуті хати. Пам’ятаєте, як у відомому мультику «Троє з Простоквашино» дядя Федір, Шарик і Матроскін оселилися в покинутому селі? Ніколи не вірилося, що бувають цілі покинуті села. Але в хуторі Чмилівка і правда десятки покинутих будинків, що обростають чагарниками. Тут ні душі! Є напіврозвалені хати, а є такі, що просто бери і живи. У деяких будинках залишилися ліжка і начиння від колишніх власників – дуже колоритно.

«Пушкінський» дуб. У заповідному «Волижиному лісі» росте велетенський дуб. Подейкують, що це саме він надихнув Пушкіна написати «У лукоморья дуб зеленый, златая цепь на дубе том»... Як розповіли жителі села, раніше до дерева-велетня водили екскурсії. Але кожен турист намагався залишити собі на пам’ять жолудь або гілочку. І дуб став чахнути. Тоді візити заборонили і приставили до дерева «доглядача дуба».

Джерело фото: okna-fram.com.uа.

Геродотів ліс. Це місцеві «джунглі» з ліанами, що обвивають дерева, які ростуть біля болота. Цей куточок описував ще Геродот як місце, де відпочивали фінікійські купці. «Тропіки» перебувають серед пісків, неподалік від моря. Дійти до них по спеці – випробування, ноги грузнуть у піску. Але як же в цій прохолоді добре і спокійно! Заходити далеко всередину лісу небезпечно – легко заблукати.

Зоопарк. Багато туристів поспішають подивитися на тваринок. Їхати автомобілем. Плата в лісгоспному зоопарку символічна. Візьміть їжі, щоб погодувати звірів. За розповідями мешканців, тутешній вовк їсть навіть кавунові кірки, а за частування дає себе почухати.

Грязьове озеро. Чорна сульфідна грязь, яка мажеться, як масло, корисна для хребта та суглобів. Брати її із собою немає сенсу – швидко втрачає свої властивості.

Орхідейне поле. Воно розквітає в Покровці на початку травня, буяючи бузковими барвами. Вважається одним з найбільших у Європі.

До речі, і на цьому далекому березі відпочивають українські зірки. Тут можна зустріти українську співачку Настю Стоцьку, яка іноді проводить на косі час із сином.

Чим зайнятися

На півострові – знатна рибалка. Багато бичків, кефалі, крабів, рапанів, яких деякі відпочиваючі примудряються тут же і маринувати. За уловом місцеві радять їхати на пірс, що залишився від мідійно-устричного господарства, яке було при СРСР. Ну а за рапанами – до затонулих кораблів, яких біля коси досить багато. Креветку тут ловлять взагалі в промислових масштабах – браконьєри, звичайно ж.

Восени, коли підуть дощі, починається сезон грибів. Особливо багато білих грибів, маслюків та зеленушок.

Поради

Провізію варто везти із собою. Пристойних магазинів там немає – так, пару кіосків. Але молоко, хліб, овочі можна купувати у місцевих жителів. Ціни на продукти харчування, яких і так не дуже великий вибір, досить високі. Наприклад, десяток яєць – 20 гривень, найдешевше морозиво – 11.

Аптечку теж радимо прихопити із собою, медпункт десь далеко.

У степу водяться гадюки, так що краще ходити протоптаними стежками. Найнебезпечніший на півострові – павук каракурт. У місцевих лікарнях вакцин від укусів змій і павуків немає, будьте обачні.

Ще не забудьте взяти засоби від комарів. Не можна сказати, що їх було багато –дошкуляли тільки ввечері в степу, але траплялися після заходу сонця і на морі. Однак бувають роки, коли їх особливо багато.

Як дістатися

Дорога на косу – це окрема історія і ціла пригода. Доїхати можна двома шляхами.

Катером. Їхати потрібно з Очакова.

Катери на косу відправляються з двох портів – «Лісгосп» і «Торговельний порт». Я їхала з «Лісгоспу», катер був о 7:00 та о 15:00 (50 грн). З другого порту у вересні катер вже не вирушав. До порту візьміть таксі (40 грн) – із сумками йти далеко, та й дорога жахлива. На катері – година їзди. На місці вже чекає автобус (40 грн), який привезе до потрібного будиночка. Їзда по пісках нагадує атракціон. Дорога з Очакова займе 1,5–2 години і обійдеться в 150 грн.

По суші. Від автостанції Миколаєва на косу ходить автобус.

При в’їзді на півострів (с. Геройське) пасажирів пересаджують в автобус, який здатний проїхати по барханах. Ціна поїздки – 110 грн, час у дорозі – близько 6 годин. Якщо їдете своїм легковиком, краще залишати його в Геройському. Бо по тутешніх степах вміло їздять тільки місцеві. Ну, або пошукати провідника. А взагалі краще залишити машину в Очакові – дорога до Геройського просто вбивча.

5 днів відпочинку на Кінбурнській косі обійшлися менш ніж у 1500 грн «з носа». Погодьтеся, це зовсім не дорого, тим більше, для такого чудово чистого куточка. А скільки ви витратили в цьому році на морське узбережжя?

У статті використані фотографії Олени Яримко. Спеціально для IGotoWorld.com. Про відпочинок на Кінбурнській косі у 2017 році читайте у матеріалі Юрія Перебаєва.