Косів, Косівський район

На південь від Івано-Франківська, у підніжжя мальовничих Карпат, на берегах річки Рибниця розташувалося невеличке за розмірами, але від того не менш привабливе туристичне містечко Косів. Окрім свого статусу історичного населеного пункту, який було отримано у 2001 році, та з 2004 року – статусу міста-курорту, Косів є культурним осередком та адміністративно-торговельним центром Гуцульщини. У центрі міста розташувався один з найвідоміших та найбільших сувенірних ринків Прикарпаття з автентичною карпатською продукцією, яку виготовляють місцеві майстри, а їх тут неймовірно багато. Взимку ж у Косів з'їжджаються любителі зимових видів відпочинку.

Корисна інформація

Туристично-інформаційний центр «Гуцулія»: вул. Незалежності, 55, телефон: +38(096)-096-16-06. Час роботи: 9:00–18:00.
Автостанція: вул. Небесної сотні,13 телефон: (03478) 2-12-67. Час роботи: 4:45–19:00.
Рятувальна служба: вул. Над Гуком, 15а, телефон: (03478)2-16-77.
Поштовий індекс: 78601.

Історія Косова

Перші згадки про Косів, тоді ще – село Косово, датуються 1424 роком. За польсько-литовської доби у 16 столітті поселення набуває статусу міста, приводом для цього стають віднайдені тут цінні поклади солі. У цей час містечко було приватним і належало шляхтичу Михаїлу Язловецькому та й надалі передавалося у спадок від одного власника до іншого. Гарний клімат місцевості сприяв розвитку садівництва. Але не оминула Косів і сумна доля: у 1621 та 1624 роках місто двічі було спалене і знищене.

З австрійських часів життя у Косові стає впорядкованішим. З 1867 року влада передана повітовому управлінню – староству. Тоді розвиваються мистецькі промисли – різьбярство, килимарство, кераміка, а з 1850 року Косів стає центром ткацтва та славиться художніми виробами ручного ткацтва з різноманітними візерунками. Найбільш характерними для Косова є поперечносмугасті візерунки яскравих золотисто-жовтих кольорів, що доповнюються блакитним, зеленим, білим кольорами.

У період визвольної боротьби ідеологічний вплив на косівчан мала Українська радикальна партія. Владу в місті захоплювали румунські, польські, російські, німецькі війська. Російська армія здійснювала грабунки та набіги в період Першої світової війни. Під час Другої світової війни владу на деякий час захопили німецькі війська, ними тут було здійснено розстріли євреїв. Частину євреїв вивезено на примусові роботи до Німеччини. У 1943 році, щоб захиститися від свавілля німецької влади, ОУН організувала в карпатських лісах Українську народну самооборону. Після відновлення радянської влади Косів ще деякий час залишався на лінії фронту.

У повоєнні роки в місті відновлюється мистецтво, культура, економіка. Багато митців передають свої уміння із покоління в покоління. Мальовнича ж природа створює всі умови для розвитку туризму. З 2004 року Косів входить до вісімки найзеленіших міст України.

Косів у фактах і цифрах

Площа міста – 11,38 км².
Кількість жителів – 8522 (01.01.2019).
Висота над рівнем моря – 356 м.
Водоспад – Гук.

Джерело фото: mapio.net.

Гори: Михалків – 812 м, Хоминський – 816 м, Зіняків верх – 710 м, Голиця – 691 м, Каменистий – 632 м, Острий – 584 м, Баранівка – 561 м.
Довжина траси гірськолижного курорту Косова на горі Михалків (812 м над рівнем моря) – 1200 м.
У місті протікає річка Рибниця – притока річки Прут.
Телефонний код +380(3478).
Поштові індекси – 78600–78604.
До послуг туристів на Косівщині (у Косівському районі): 3 гірськолижні бази, 17 музеїв, 3 дендропарки, 133 пам'ятки історії, культури, архітектури, 37 пам'яток природи, 30 туристично-екскурсійних маршрутів, летовище, де під керівництвом п'ятиразової чемпіонки світу з вищого пілотажу туристи мають змогу піднятися в небо.
У місті гарно розвинена велоінфраструктура: у населеному пункті та в горах прокладено багато велосипедних маршрутів, встановлено велопарковки. Також тут діє громадська ініціатива – «ВелоКосів». На сайті міста можна знайти gps-треки велосипедних та піших маршрутів.

Джерело фото: mapio.net, автор Володимир Агеєв.

Цікаві факти

У 2003 році тут знімалися сцени вирішальної битви фільму «Будинок летючих кинджалів» китайського режисера Чжана Імоу. Під час зйомки фільму неочікувано пішов сніг, через що довелося змінювати сценарій. Незважаючи на цю несподіванку, результат дуже сподобався режисеру – розлита на снігу кров задавала ідеальний тон сцені.
Про походження назви міста ходить багато легенд. За однією з версій, цю місцину обрав для себе воєвода князя Данила Галицького – Косич, а місто назвали на його честь. Є й інша версія. Косами гуцули називають шпаків, яких тут надзвичайно багато.
З розвитком солевидобування та садівництва населення стає заможним, що привертає увагу опришків, вони здійснюють набіги на місто. За легендою, після смерті Олекси Довбуша частину його тіла польська влада розмістила на Міській горі для відлякування опришків.
У 1969 році було засновано один із перших українських рок-гуртів – «Гуцули». Хіти гурту: «Ой, яка ти, чічко, файна», «Знову дощ» тощо. Гурт став одним з перших виконавців у стилі хард-рок та важкий метал не тільки в Україні, а й у світі.
Плодюча Косівщина на таланти. Тут народилося багато відомих людей: оперна співачка Наталка Андрусів, майстер-різьбяр Василь Ігнатюк, український актор та режисер Володимир Блавацький та багато інших.

Пам'ятки у місті

Національний природний парк «Гуцульщина». Парк створено заради збереження унікального тваринного і рослинного світу Косівщини. Він є ареалом зростання 65 видів рослин, занесених до Червоної книги України. Серед тутешніх мешканців: ведмеді, козулі, олені, 16 видів тварин та 4 види комах є такими, що зникають.

Косівський базар. Є одним з найбільших ринків Прикарпаття, де можна придбати вироби ручної роботи народних майстрів, вишиванки, гуцульські предмети побуту, ліжники. Ринок працює щосуботи з 4:00 і до 14:00.

Домашній музей жіночих прикрас. У музеї представлено неймовірне різноманіття витворів зі шкіри, дерева, металу, пацьорок та бісеру. Колекція прикрас поповнюється вже понад 30 років. Краса та унікальність витворів варті того, щоб сюди завітати.

Музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини. Експонати музею – це витвори сучасних майстрів та старовинні роботи народного мистецтва, частинка національного духу та відображення гуцульської культури.

Музей визвольної боротьби. В експозиції музею можна побачити приклад лісової партизанської будівлі, багато експонатів тих часів та знайти інформацію про визвольну боротьбу.

Музей Корнелюків. Експозиція музею містить близько 5 тисяч експонатів, серед них предмети народного побуту гуцулів, керамічний посуд, сумки, інструменти тощо. Сім'я ж засновників музею прославилася на все місто та за його межами як майстри народного промислу.

Музей кераміки Стрипка. У садибі, де зараз розміщено музей, проживав майстер народної творчості Василь Стрипко. У музеї зібрана велика колекція керамічних виробів, серед яких роботи автора, виконані в унікальному, розробленому ним стилі.

Музей інституту декоративно-прикладного мистецтва. У музеї містяться близько 3 тисяч експонатів, які було використано у створенні більш ніж 40 зарубіжних та вітчизняних фільмів.

Транспорт

Автобус. Доїхати до Косова не складно: з найближчих міст сюди регулярно ходять маршрутні таксі, у напрямку міста курсують автобуси з Києва (близько 12 годин у дорозі), Івано-Франківська (2,5 години), Львова (7 годин), Чернівців (2,5 години). Рух автобусів починається з 5:00, останній автобус зі станції рушає о 22:20.

Дорога у Косові. Автор фото Tetiana Smirnova, IGotoWorld Photo Group.

Потяг. Найближча залізнична станція – Вижниця Чернівецької області (12 км). Недалеко й до станцій в Коломиї, Чернівцях, Івано-Франківську.

Автомобіль. Трасою Н10 у напрямку зі Львова (до Коломиї) та трасою Р24 з північного напрямку до Косова.

Літак. Найближчий аеропорт розташований в Івано-Франківську (94 км). Трохи довше добиратися до аеропорту у Львові (229 км).

Де оселитися

У місті розвивається зелений туризм, і надати свої садиби туристам у розпорядження готові близько 50 господарів. Житло пропонують також численні готелі та санаторії.

Ціни на проживання варіюються від 150 грн у готелі або садибі й до 1500 грн у санаторії, де надаються додаткові послуги, що включені до вартості проживання. Ціни можуть підвищуватись або знижуватися залежно від сезону.

Бронювати номер у готелі міста Косова необхідно завчасно. У високий сезон тут важко знайти вільний номер вже за тиждень до подорожі.

Свята

День міста святкують 7 липня. Цього дня влаштовують «Свято меду», проводять фотовиставки, концерти, етновечірки, різноманітні змагання та конкурси.

Фестиваль автентичного одягу та традицій «Лудинє» проходить щорічно в день Різдва святого Іоана Хрестителя. «Лудинє» – це етнографічний фестиваль, який було створено для збереження та популяризації народного мистецтва і традицій Гуцульщини. Під час святкування місцеві та гості міста вбираються в автентичний одяг. Гості фестивалю мають можливість придбати унікальні вироби народних майстрів.

Фестиваль «Мальовничий дзбаник» проводиться щороку на початку вересня. Дзбаник – це глекоподібний посуд з розписом. Велике різноманіття дзбаників можна побачити під час фестивалю. Гостям представляють твори місцевих майстрів, для них проводять майстер-класи з гончарства, влаштовують конкурси, виступають фольклорні колективи, пригощають етнічними смаколиками.