Свято-Вознесенський Флорівський монастир

Свято-Вознесенський Флорівський жіночий монастир, найстаріший з нині діючих монастирів Києва, розташований біля підніжжя Флорівської гори, на Подолі. Точна дата заснування монастиря невідома, проте є відомості про його існування ще до спустошення Києва в 1482 році Менглі-Гіреєм. Перша документальна згадка відноситься до 1566 і зустрічається в грамоті, написаній польським королем Сигізмундом II Августом київському князю Острозькому.

Неодноразові міські пожежі сильно пошкодили культові споруди, але завдяки пожертвам парафіян і допомоги держави всі вони були відновлені і навіть будувалися нові храми. З часом монастир став значним центром освіти і культури. На території обителі була відкрита школа для дівчаток з бідних сімей, богадільня і лікарня.

У 17-18 століттях у монастирі постригалися в черниці жінки, що належали до знатних родів. Серед них була схимонахиня Нектарія (княгиня Долгорукова), ігумені Каллісфену (княжна Милославська), Августа (графиня Апраксина) та інші.

На території монастиря, поруч з древніми храмами, розбитий чудовий сад з фруктовими деревами, магноліями, розарієм. Усе разом створює мальовничу картину, схожу на біблійний сад. У монастирі не переходять на «літній час». Черниці носять старовинну чернечу форму. Просфори, великодні паски і монастирська трапеза традиційно готуються на дровах.

В обителі читається Неусипающіх Псалтир. Це особливий вид молитви, її читання відбувається цілодобово, без перерв. Молитва за живих і померлих при читанні Неусипающіх Псалтирі має небачену силу.