Бучач та околиці (три замки, палац, бурулі водоспадів)

У мандрівку ми вірусуємо з м. Тернопіль:

• Вартість туру при зібраній групі турфірмою від 7 чол.
• Зустрічаємося на «Готель Тернопіль» , який над тернопільським станом о 8:30
• Заперечується манрівка назад, там біля «Готель Тернопіль» о 19:00 - 20:30 (зимою) 22:30 (весна, літо, осінь).

У літній сезон у вас є чудова нагода, що охолоджує аерофотофон, який весело впадає в ставку.

• Недовгий переїзд сповненим всіляких цікавинок та курйозних історій, про які Ви почуєте від професійного історика і, якась годинка – ми вже на місці.
• Зустрічає нас замок у селі Підзамочок. До речі, найкрасивіші руїни замку в Бучацькому районі.
• Тут діяла колись так звана «Папірня», а при ній Бучацька золототканна майстерня, заснована ще самими Потоцькими. Єдине підприємство в Західній Україні, де виготовлялися бучацькі макати, які отримали золоті медалі на виставках у Парижі та Чикаго.
• А ось ще спробуйте на дотик папір – і не простий, з волокон кропиви, льону, коноплі та строго ганчір’я, виготовлений за давніми технологіями.

А ми з вами мандруємо далі!

• На горизонті в нас Бучач – багате й розбещене меценатами містечко. Не випадково саме тут у 18 ст. з’явився таємничий скульптор Іоанн Пінзель, чиї роботи донині благословляють.

• Тут кожна вуличка, кожен куточок міста оповий легендами та переказами, одні з них про скарби магнатів Потоцьких, інші про величезні підземелля, що між замками Бучача та Підзамочка, треті про саму Терезу Потоцьку - жінку-захисницю міста.
• Проте скарби скарбами, а містечко має свою неповторну і міфічну цінність, котру не так і важко відшукати, бо причаїлись вони у самісінькому центрі.
• Серед них і Ратуша, яку колись прикрашали аж 34 роботи геніального скульптора Пінзеля.

• А також монастир оо. Василіан наневисокій горі Федір...І туди здається мов рукою подати від Замкової гори, збається можна навіть долетіти, бо від атмосферних краєвидів здається, що ось-ось і виростуть крила...

• А ще би потрапити в Костел Успіння Богородиці (XVIII ст.) – родової усипальницї графів Потоцьких, де погляд вабить і зачаровує оздоблення храму... На славу постаралися генії архітектури Бернард Меретин та скульптор Георг Пінзель.

Літо...спека... Не довго ховатимешся в стінах чарівних храмів, адже душа прагне не тільки духовності, але і пригод, а ще - чогось прохолодного...

• Русилівські водоспади (зимою відвідуємо при -10 С) 
• А заховались вони посеред лісу, під зеленим небом густих крон... Тут співають пташки, і душа тішиться вигадками природи: треба ж таки - втаїти таку красу в самісінькому серці лісу.

• Відпочили, охолодилися в тіні дерев та струменях водоспадів, саме час, щоб поїсти, адже в нас усе тільки починається.

• В літню пору хочеться максимально насолодитися пахощами квітів, тому й обід запланований біля сільської садиби й воістину найсмачнішою домашньою кухнею: борщик з пампушками, голубці з сметанкою, бісквіт з компотом з ягід.

• Шлях наш і досі лежить чарівною Бучаччиною, тепер це древній Язловець. Місто славилося своїми ярмарками. Саме сюди прибували купці з багатьох східних країн, і навіть сам турецький правитель прагнув відправляти своїх купців сюди на торги.

• А зараз тут одна з найвизначніших святинь Тернопілля та звісно ж замок - куди ж без нього в колишньому містечку з таємничим минулим... Містечком десятків народів та національностей.

Чарівно тут у Язлівці: і душею відпочиваєш в парку біля палацу, де зараз розташувався монастир заснований Марцеліною Даровською, і захоплюєшся величю старих вірменських храмів, котрі поросли не лише плющем, мохом та чагарниками, але і бувальщинами, відчуваєш могутність замку, наче тебе обняли сильні руки атланта, а там так затишно і водночас дух перехоплює від тої сили... Але час сказати: «Бувай, Язлівцю – ще повернуся. Ми ще набудемось разом»...

Скільки ж всього ми побачимо за цей день, але на останок ми приберегли «найсолодше», мов духмяний торт із корицею та сухофруктами, найпікантніше, інтригуюче, вражаюче та дещо космічне – Червоногородський замок та Джуринський водоспад в урочищі Червоне...(зимою відвідуємо при -10 С. При відвіданні водоспаду ціна туру зростає до 750 грн/чол.)

А й справді! Як вперше бачиш урочище, легкий холодок пробігає по тілу і, здається, наче тут колись давним давно впав метеорит, або це кратер допотопного вулкану... Поволі спускаєшся серпантинною доріжкою, з кожним поворотом відкриваються все нові краєвиди... І тут в самісінькому «кратері вулкана», на невеличкому узвишщі височить він - могутній воїн сивочолого Червоногорода...

Руїни палацу-садиби, XVII ст.

Руїни католицького костелу, 1615 р.

Місце тут магічне: чи то водоспад додає антуражу, ще з далеку закликаючи своїм гуркотом піддатися спокусі, зануритись в його потоки, прийняти душ під водоспадом (повірте, такий душ розбудить навіть справжніх соньків), видряпатись до місця, звідки він обривається стрімким схилом і, звісно ж, зробити фото та поставити галочку: Найвищий рівнинний водоспад підкорено.

А може, це замок-воїн, якого оточили загарбники-скелі, чи тому, що калюжі після дощу наповнюються не водою, а «вином»...

Кваліфіковані, харизматичні гіди

Кухня за давніми рецептами

Творчі програмиіз вибриками