Одноденна велопоїздка незвіданими Карпатами
Літо добігло кінця разом із сезоном відпусток, але це ще не привід припиняти відпочинок. Сайт IGotoWorld пропонує вашій увазі одноденну веломандрівку незвіданими Карпатами.
Три райони двох областей за день – велосипедом по Карпатах
Велопоїздка незвіданими Карпатами стартує у селі Сянки Турківського району Львівської області та проходить ще двома районами Закарпатської області – Великоберезнянським та Воловецьким. Протягом мандрівки ви маєте змогу милуватися гірськими хребтами, старовинними церквами, чистими струмками та ріками і дихати на повні груди свіжим гірським повітрям.
Загальна довжина маршруту складає 65 км, на подолання яких потрібно близько 6–7 годин. Якщо у вас немає власного двоколісного друга, то рекомендуємо зупинити свій вибір на купівлі чи прокаті гірських моделей, як їх ще називають – MTB. Прокат велосипедів – поширений сервіс у містах України, тому орендувати залізного коня досить легко.
На шляху вас зустріне перевал з кам’янистою дорогою між селами Гусний та Розтока, який ще є межею двох районів. Звідти відкриваються запаморочливі краєвиди на гори та долину річки Жденівка.
Серед гір та лісів на кордоні з Польщею розташувалося мальовниче село Сянки. Сянки – це невелике село у Львівській області, важлива залізнична вузлова станція. Першим вас зустрічає залізничний вокзал, від якого відходить дорога і веде вгору до траси національного значення Н13.
У 2016 році на цій дорозі почався капітальний ремонт, і тепер ви особисто можете оцінити якість нового дорожнього покриття, від себе додам – асфальт відмінний. За кілька кілометрів при дорозі розташований пам’ятник Січовим Стрільцям. Його легко впізнати – по ліву руку на підвищенні з каменю височіє металічний хрест. Після пам’ятника дорога ще трохи підіймається, і за якихось 10 хвилин довгоочікуваний спуск аж до КПП.
На кордоні Закарпатської та Львівської областей стоїть пост прикордонної служби. На пості обов’язкова зупинка усіх видів транспорту, що рухаються у Закарпаття. Прикордонники проводять зовнішній огляд транспорту та перевірку документів, тому посвідчення особи обов’язково потрібно мати при собі.
Після нетривалої перевірки можна оглянутися на межі областей, де розташована карта з туристичними маршрутами, стенди з інформацією та місця для відпочинку. Різниця між областями не лише адміністративна, дорожнє покриття теж про це свідчить – відразу за шлагбаумом дорога різко погіршується.
А попереду спуск Ужоцьким перевалом! Це один з найстрімкіших перевалів, що з’єднують Закарпаття із сусідніми регіонами. Місцями можна спокійно розвинути швидкість 50 км/год, а то й більше, але будьте обачні – на перевалі є досить різкі повороти та розвороти на 180 градусів, тож хороші гальма вам знадобляться. Тут подорож по Карпатах для велосипедистів буде досить екстремальною.
Через перевал проходить залізна дорога з довгими тунелями та міцними віадуками, а на майданчиках для зупинки можна помилуватися красою Карпат.
Перед останнім розворотом у підніжжя перевалу вас зустрічає табличка «Прикордонна смуга» та знак початку населеного пункту – Ужок. Ужок – це перше село Великоберезнянського району, що зустрічає гостей краю, які заїжджають через Ужоцький перевал. За кількадесят метрів від знаків вліво відходить стежка, що веде до джерела мінеральної води.
Скуштувавши мінеральної води, рухаємося далі вниз селом. В Ужку вас чекає ще один пост, цього разу – поліцейський. Як показує досвід – перевірка документів там проводиться рідко, тому сміливо можна об’їжджати бетонний блок.
Звідти вже можна бачити вказівник на дерев’яну церкву. За якихось 300 метрів справа на пагорбі вас зустрічає витвір мистецтва родом з 18 століття. Дерев’яна церква Святого Архангела Михаїла занесена до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Дерев’яна пам’ятка архітектури по сьогодні залишається діючою. У церкві проводяться усі традиційні християнські обряди, як то вінчання та хрещення, а щонеділі – божественна літургія. Перед входом до храму є кілька лавиць, на яких можна перепочити, якщо раптом стомилися.
Зробивши фото на пам’ять, продовжуємо подорож. Рухаючись вниз по селу, помічаємо поворот ліворуч – це наша дорога. Минаємо кілька хат, міст через мілкий Уж та їдемо в напрямку Гусного. Дорога до села буде не в найкращому стані – ями, ґрунтівка, а місцями можна навіть розгледіти сліди кам’яної кладки початку 20 століття. Та про всі ці дрібниці забуваєш, коли бачиш красу природи.
Вздовж дороги весь час тече струмок з кришталево чистою водою. У сонячну погоду вода виблискує, і в ній можна помітити райдужну форель. Гірський потік з року в рік точив камінь і вимивав собі заплави та утворював невеликі пороги, деякі з яких видно відразу з дороги.
Подолавши 4 кілометри, дістаємося до села Гусний. За відрогами знаходяться села Тихий та Сухий. За легендою, назви усіх трьох сіл походять від назви потоків, що беруть свій початок у горах. Якщо походження назв Тихий та Сухий очевидні, то потік, що носив назву Гусний, означав «бурхливий», «голосний». У селі розташована одна з найстаріших дерев’яних церков краю.
Миколаївська церква збудована 1655 року у бойківському стилі та належить до галицького типу духовних споруд. Інша назва – церква Святого Миколая Чудотворця, занесена до списку пам’яток архітектури національного значення. Поруч з церквою розташовані дзвіниця та цвинтар. Також у селі можна побачити автентичні дерев’яні будинки 19–20 століть.
Щоб продовжити нашу веломандрівку та потрапити до Воловецького району, доведеться повернутися на роздоріжжя на початку села. Дорога йде через міст і на помітний підйом, саме туди й нам. До вершини перевалу близько 4 кілометрів, щоб дістатися туди на колесах, доведеться вмикати низьку передачу. Близько 40 хвилин – години та кількасот спалених кілокалорій потрібно на подолання підйому, але воно того варте!
На вершині перевалу саме час відпочинку, де вас порадують своєю красою гори Старостина, Журавка та інші вершини Вододільного хребта. З іншого боку над Ужоцьким перевалом височіють стрімкі Польські Бескиди. У хорошу погоду досить далеко видно долину Жденівки, а на обрії можна розгледіти Боржавські полонини. Після привалу сідлаємо свої велосипеди та гайда далі.
Спуск у Воловецький район йде тією ж кам’янистою дорогою. На спуску можна розвинути досить високу швидкість, головне – пильно дивитися за дорогою, щоб не схопити велике каміння, яке тут де-не-де зустрічається. Дорогою траплятимуться кам’янисті береги Жденівки та невеликі скелі. У Розтоці можна поповнити запаси провізії в магазині.
З кінця села дорога покращується – асфальту стає все більше, а вибоїн – менше. Ще один плюс цього маршруту – дуже низький трафік. Машина в цих краях не рідкість, але без особливої потреби авто не використовують. Більш популярний транспорт у селах – велосипед, команді IGotoWorld неодноразово пропонували обмінятися двоколісними, та ми були непохитні :)
Попереду ще не один десяток кілометрів серед гір та пасовищ. Ваші ноги зрадіють плавним спускам та відсутності підйомів. Справжня цивілізація зустрічає у селі Жденієво, до якого невеликий потік Жденівка набирає потужності гірської річки. А якості дороги Жденієва можуть позаздрити навіть столичні туристи.
Через сусіднє село – Підполоззя проходила лінія Арпада. Лінія Арпада – це мережа укріплень, що створювалася угорцями в період Другої світової війни проти радянської армії. На Закарпатті в інших районах можна зустріти вказівники на оборонні споруди лінії Арпада – бункери, ДОТи, окопи, протитанкові споруди та інше.
На початку Підполоззя наш маршрут звертає ліворуч через міст. На цій ділянці дороги є невеликі підйоми і спуски. Залишивши позаду 7,5 кілометрів і близько години часу, дістаємося до поста поліції у Нижніх Воротах. У селі Верхні Ворота, що за кілька кілометрів, є магазини і заклади харчування, де можна поповнити сили і запаси їжі/води перед останнім ривком.
У Верхніх Воротах дорога відчутно набирає висоту, а в кінці села вже очевидний підйом дороги до завершального перевалу. Воловецький перевал має висоту 600 м, і після подоланих кілометрів здається вкрай важким, та насправді це не так. Підйом на перевал займе якихось 30 хвилин, а звідти відкриється неймовірної краси панорама!
З одного боку – розлогі Боржавські полонини, з іншого видно Пікуй та полонинські вершини – Гостру та Полонину Рівну. Якщо почекати до заходу сонця, то у вас обов’язково закарбуються в пам’яті кольори палаючого неба над вечірніми карпатськими вершинами.
Завершальна ділянка маршруту – спуск з перевалу у Воловець додасть бадьорості й адреналіну.
Враження
Часто у нас виникають думки: «що ж можна встигнути за один день?». Ця подорож дозволить вам зрозуміти, що за день багато можна встигнути побачити, відчути і закарбувати в пам'яті на довгі роки. Велопоїздку незвіданими Карпатами ви будете згадувати не один рік. Плюскіт форелі в прозорих карпатських потоках і ріках. Прохолодний подих гірського повітря, що наповнює легені свіжістю. Дерев’яні автентичні будинки та церкви у поєднанні із запаморочливими вершинами Карпат, що тягнуться до обрію, не залишать байдужим нікого.
Де зупинитися
Якщо ви вирішили не обмежуватися одним днем на Закарпатті, пропонуємо вашій увазі такі варіанти міст і сіл, де можна зупинитися на ночівлю: Воловець, Жденієво, Мукачево, Ужгород, Воловецький район, Міжгірський район. Також є варіанти у Львівській області: Славське, Сколе, Стрий, Львів.
Як доїхати
До села Сянки найзручніше доїхати з Ужгорода чи Львова електричками. Залізничний транспорт курсує зранку і до вечора, також через Сянки їдуть поїзди Львів – Солотвино та Солотвино – Львів. Автомобілем з Львова та Ужгорода можна доїхати по дорозі національного значення Н13.
З кінцевої точки маршруту – Воловця вибратися значно легше, адже через Воловець курсує більшість поїздів та електричок, які з’єднують Закарпаття з рештою областей України. Наш досвід показав, що за день можна встигнути на електропоїзд Мукачево – Львів чи Львів – Ужгород, залежно від того, в який бік вам потрібно їхати. Якщо ж ви вирішите зупинитися на ночівлю, то вище у статті шукайте посилання на готелі.
Стомилися від міської метушні? Хочете повернути відчуття, які були під час відпустки? Чи просто хочете на один день втекти від усього на природу, подихати свіжим повітрям, відпочити та активно провести день на велосипеді – тоді ви зробили правильний вибір. Вйо до подорожі!
