Долиною Ужа – веломандрівка Закарпаттям
Майже сотня кілометрів звивистої дороги долиною річки Уж, свіжість гірського повітря та цікаві місця – далеко не всі бонуси на шляху. Ми відкрили для себе нові незвідані місця та відвідали пам’ятки культури духовного значення. Поринули в історію Закарпаття часів Першої світової війни та скуштували мінеральну воду, що дала назву селу Сіль.
А на десерт нас чекала одна з найвідоміших візитівок області, оповита десятками легенд. IGotoWorld пропонує вашій увазі цікавий варіант, як провести вихідний день, – це веломандрівка долиною Ужа на Закарпатті.
Пункт відправки – Ужок
Веломандрівку долиною Ужа можна розпочати як і з крайнього села Закарпаття – Ужка, так і з будь-якого іншого нижче за течією. Переваг, щоб почати веломаршрут з Ужка, кілька – це і джерело мінеральної води, і церква Святого Архангела Михаїла, що занесена до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО, і відпочинкові комплекси, тому наш вибір зупинився саме на цьому мальовничому селі між гір.
Дорога з Ужка полого спускається до сусідньої Волосянки, на межі між якими височіє залізничний віадук. Сусідство дороги з річкою влітку дає відчутну прохолоду та можливість у будь-який момент освіжитися у водах Ужа.
За селом Луг нас зустріла довга пряма, на якій можна трохи відволіктися на оточуючу красу. З наступного села – Ставне беруть початок кілька піших туристичних маршрутів.
Лінія Арпада
Плавні повороти змінюються крутими, та дорога невпинно наближає нас до села Жорнава, через яке проходила Лінія Арпада. Основна частина села знаходиться на підвищенні, до якого підіймається нескладний серпантин.
Лінія Арпада – це мережа укріплень, що створювалася угорцями в період Другої світової війни проти радянської армії. Де саме знайти об’єкти Лінії Арпада? Потрібно проїхати село, переїхати міст через Уж і за 300–400 метрів справа від дороги буде стежка до інформаційної дошки, поруч з якою перший з об’єктів – бункер. З правого боку від бункера підіймаються сходи, що виводять на стежку, обабіч якої пірамідальні протитанкові шипи та інші залишки оборонних споруд.
Дерев’яні храми Великоберезнянщини
Як уже згадувалося, в селі Ужок є дерев’яна церква Святого Архангела Михаїла 18 століття, занесена до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО, якщо розпочати мандрівку у неділю, то тут можна потрапити на літургію.
Наступний пункт для духовного збагачення – церква Покрови Пресвятої Богородиці в селі Кострина. Збудували цю дерев’яну архітектурну пам’ятку в Сянках 1645 року у традиційному бойківському стилі. Перевезли її в Кострину в 1703 році, і з того часу церква прикрашає цю місцевість. До храму звиваються пагорбом дерев’яні криті східці, а неподалік розташована дерев’яна дзвіниця.
Поруч з Покровською церквою надзвичайно спокійно та тихо, а ще звідти відкривається пречудовий вид на долину Ужа. А наша мандрівка продовжується, і, минаючи залишки деревообробної фабрики, ми рухаємося до сусіднього села Сіль. Приблизно на півдорозі з Кострини розташований легендарний туристичний готель «Дубовий Гай», поруч з яким проходить один з основних пішохідних туристичних маршрутів області – Карпатський туристичний шлях.
Завершує трійцю дерев’яних храмів – церква Святого Василія 1703 року, що розташувалася на підвищенні відразу біля центральної дороги в селі Сіль. Це одна з найвизначніших дерев’яних церков Березнянщини, виконана в бойківському стилі. Ймовірно, збудували її теж у Сянках, і пізніше перевезли до Солі. Цікаво, що на тому ж місці була дерев’яна церква ще з 15 століття, яка згоріла, через що місцеві називають те місце Згарищем.
Джерело солоної води
Назва кожного міста чи села пов’язана з якоюсь легендою або історією. Сіль отримало свою назву через кілька джерел мінеральної води, які розташовані на околицях.
Де ж відшукати джерело солоної води? Щоб дістатися до справді солоної води, довелося трішки докласти зусиль. Перша частина веломаршруту проходить через ділянку землі місцевих, на щастя, там є стежка. Потрібно виїхати із села Сіль в напрямку Великого Березного, проїхати цвинтар і звернути ліворуч в поле по помітному з’їзду. Продовжувати рух прямо до огорожі, перелізти її та рухатися в кінець ділянки до підвісного мосту. Влітку 2017 після буревіїв та повеней міст трохи постраждав, і ми вирішили перейти річку вбрід. Добре, що з обох берегів є нормальні підходи до води. Найглибше місце було 70–80 см, але коли річка повноводна, то може бути й глибше.
За мостом стежка підіймається вгору до залізничної колії, вздовж якої потрібно пройти вправо ще близько 50–100 метрів. Зліва помітна стежка, що підіймається у ліс, з того місця до джерела до 5 хвилин ходу. Бонусом був ще один ДОТ Лінії Арпада зліва від стежки. З міркувань гігієни не рекомендуємо залазити всередину. Від ДОТу стежка бере вправо і вгору, і ми опиняємося поруч з двома джерелами мінеральної води. Саме в одному з цих джерел вода настільки солона, що від неї пішла назва села.
«Пороги»
Вибравшись з лісу та подолавши Уж вбрід, ми зі своїми велосипедами повернулися на асфальт. Дорога йде над річкою в обхід гори Княгиниця у затишній тіні дерев. На відкритій місцевості за 3 км від нашого повернення на асфальт з лівого боку є переїзд. Треба його переїхати і продовжити рух по ґрунтовій дорозі до кінця.
На більшості ділянок Уж не сприймається як потужна гірська річка. Проте не в цьому місці! «Пороги» – це місце виходу твердих геологічних порід на поверхню. Тисячі років вода точила камінь та прокладала русло, вимальовуючи звивистий візерунок, який й приніс назву річці. Невеликі водоспади, вимиті потужними струменями води ями та відсутність наслідків людської діяльності роблять пороги справжньою перлиною на течії Ужа.
Великий і Малий Березний
Насолодившись гуркотінням Ужа, ми повернулися до залізничного переїзду та звернули ліворуч. Минувши Забрідь, заїхали до Великого Березного – районного центру. У центрі міста можна докупити запаси провізії, а також поїсти гарячої їжі в одному з ресторанів містечка. Наситившись, ми осідлали наших «коней» та продовжили подорож.
Малий Березний зустрів нас вивіскою «ритуальні послуги», заправкою та величним монастирем. Про останній піде далі мова.
Василіанський монастир Святого Миколая у Малому Березному зведений в середині 18 століття.
При храмі розташовані адміністративна будівля та келії ченців. А вище дуже гарно стилізована доріжка з християнськими святими та каплицею.
Перечин
Рух на дорозі з Малого Березного стає більш жвавий – поруч транспортна митниця зі Словаччиною. Рухаємося далі і заїжджаємо в Перечинський район, а згодом і в районний центр – Перечин. Впродовж останніх років центр міста зазнав значних змін у кращий бік, і зараз там досить затишно. На центральній площі красується пам’ятник листоноші, про якого можна дізнатися більш детально в статті «Подорож стежкою листоноші».
Невицький замок
Дорога з Перечина до наступного пункту подорожі – Невицького, звивається, мов той вуж. Невицький замок розташований на горі, з якої чудово проглядається долина Ужа до Ужгорода. Якщо ще залишилися сили, то можна подолати підйом до замку на велосипеді і насолодитися краєвидом з руїн фортеці. Та навіть якщо виштовхати свого двоколісного друга, спуск вниз додасть бадьорості, щоб подолати решту дороги до Ужгорода.
Ужгород – кінцевий пункт подорожі
Столиця Закарпаття – Ужгород зустрічає неквапливим ритмом провінційного міста. Затишні кав’ярні, тихі старовинні вулички, гучні паби та смачна кухня не залишать байдужим нікого. Куди піти, що подивитися та де поїсти в Ужгороді можна знайти на нашому сайті, обирати тільки вам)
Де зупинитися
Не так важливо, звідки почнеш мандрівку, адже долина Ужа надзвичайно гарна, і вздовж неї є багато інших місць, які потрібно відвідати, набагато важливішим є відпочинок.
Міської метушні нам вистачає завжди, а от відчути спокій та затишок у Карпатах можна, зупинившись у готелях Club Visson чи «Перлина Красії» за середніми цінами. Якщо ж хочеться усамітнитися з максимальним комфортом за відповідні кошти, тоді варто звернути увагу на апартаменти у West Wood ApartHotel.
Як щодо ночівлі в Ужгороді? Тут вибір значно ширший: від хостелів: Panorama чи Hospoda до готелів: «Прага», «Ужгород», Old CONTINENT та навіть арт-готель Emigrand та інших. Обирати вам!
Як доїхати
Доїхати з велосипедом до будь-якого із сіл чи міст долини Ужа найбільш зручно електричкою сполученням Ужгород – Сянки чи Ужгород – Волосянка. Відправка із залізничного вокзалу Ужгорода від 8:50 й до 17:50.
Дерев’яна духовна архітектура, гуркіт порогів Ужа, відвідування руїн легендарного замку-візитівки Закарпаття та гомін ужгородських пабів наповнять ваш вихідний день яскравими враженнями. Під час подорожі не соромтеся запитати в місцевих про цікавинки та легенди краю, адже їх значно більше, ніж ми змогли розповісти в цьому матеріалі!
Автор статті і фото: Lubus.
