По Канівському водосховищу байдаркою
Останнім часом в Україні все популярнішим стає активний відпочинок на природі. Цього разу поговоримо про сплав на байдарках по Канівському водосховищу. Вас чекає захоплюючий маршрут, поради і цікаві фотографії.
Канівське водосховище вигідно вирізняється з-поміж інших дніпровських штучних водоймищ: завдяки вузькій конфігурації на значній протяжності зберігається сильна річкова течія, а акваторія помережана численними мілинами, що утворюють затишні затоки, протоки і казково гарні острови, які і приваблюють любителів водного сплаву. Тож відправимось у мандрівку.
Практичні питання
Для самої мандрівки, звісно, знадобиться байдарка. Взяти на прокат її можна у одному із тур-клубів міста. Коштуватиме це 250–350 грн на добу, залежно від того, про робочі чи вихідні дні йде мова. Якщо вам потрібні контактні дані тур-клуба, пишіть сюди. Для ночівлі потрібен намет.
Розпочинати подорож краще з-під Південного моста, з лівого берега. Поруч і метро, і автомобільна дорога, якими можна довезти байдарку, а під мостом є маленький, як правило безлюдний пляжик, що слугує гарним стартовим майданчиком для збору судна.
Поблизу Києва Дніпро вкритий розсипом великих островів – Ольгин, Козачий, Дикий, Покал та багато інших. Широкі заводі між ними вкриті галявинами жовтих глечиків, білого латаття та іншої водної рослинності, яка приваблює чорних крячок.
Ці птахи будують плаваючі гнізда на сплавинах.
Смуга островів закінчується біля Українки, високі труби тамтешньої ТЕС знаменують її появу. Одразу за нею водосховище починає розширюватись і робити різкий гак на схід, відкриваючи величну панораму правобережних дніпрових круч. Звідси вони тягнуться майже до самого Канева, та подекуди вражають своїми величними розмірами – над головами височіють урвища заввишки з багатоповерховий будинок!
Величезні водні простори вкриті майже суцільним зеленим килимом водяного горіху. Ця рослина в Червоній книзі України, але тут знайшла ідеальні для себе умови і швидко поширилась на великих площах.
Якщо плисти тихо, можна впритул підплисти до великих рибин, які знаходять надійний сховок у водних хащах і тримаються біля поверхні. Трапляється і заражена паразитичним червом – лігулою – риба, яка не може пірнути вниз і завжди плаває на поверхні, слугуючи гарною здобиччю для байдарочників і справжньою прикрасою для похідної вечері!
Між Українкою і Ржищевом на видноколі з`являються купи піску, що по мірі наближення виростають у величезні піщані дюни, з яких цілком складений острів. Вітер утворює на піску хвилясті брижі, немов у справжній пустелі; тим фантастичніше виглядає контраст розпечених сонцем піщаних барханів над синім обрієм Дніпра.
Бархани рухаються, поступово засипаючи шматочок лісу і луки на острові – із піску стирчать верхівки присипаних дерев.
Інший великий піщаний острів знаходиться прямо навпроти Ржищева, але, на відміну від першого, він сильно засмічений туристами, а на його вершині встановлений хрест у пам`ять про виселене при заповненні водосховища село Гусинці.
Село простягалось на місці сучасних очеретяних плавнів, від нього на острові уціліла церква. Довгий час вона стояла у напівзруйнованому стані, але нещодавно її відремонтували і оздобили.
Любителям руїн і старовини лишається милуватись залишками другої церкви на місці виселеного села Циблі, нижче Переяслава-Хмельницького. Острів із нею знаходиться навпроти перенесеного однойменного села, а світлий кістяк храму на ньому видно за гарної погоди навіть з протилежного берега водосховища.
Навпроти Переяслава розлігся величезний за площею і майже безлюдний Трахтемирівський півострів. Тут, у Трахтемирові, колись існувала резиденція козацьких гетьманів і козацький монастир. Нині сам Трахтемирів майже повністю відселений, а про часи козацької слави нагадують численні козацькі могили і ціле козацьке кладовище, заховане у лісових нетрях.
Щоб відчути атмосферу цього легендарного місця, варто стати табором на березі та прогулятися навколишньою місциною. Із верхівок пагорбів відкриваються дивовижні наддніпрянські краєвиди.
Між Переяславом і Каневом берегові ліси займає Білоозерський національний природний парк. Широкі мілини у поєднанні із цілющим хвойним запахом від старих соснових лісів створюють ідеальні умови для відпочинку. Якщо пощастить, можна стрінути величного орлана-білохвоста – одного з найбільших наших хижих птахів, що харчується переважно рибою; на широких пляжах парку трапляються сліди його лап і луска від риби, якій (не) пощастило стати здобиччю.
Перед тим, як потрапити в Канів, слід перейти останню перешкоду – греблю Канівської ГЕС. Для цього слід здійснити декілька обносів і перенести байдарки з водосховища в обвідний канал, яким вийти в Дніпро нижче греблі.
Перше, що стрічає в Каневі – руїни величезного залізничного моста над Дніпром, який був підірваний у 1941 році Червоною Армією при відступі, та й так і залишився.
Далі починається оповита легендами Канівська земля. Відвідини її вважаються не повними, якщо не підійнятися на світанку на Чернечу, або Тарасову, гору, на якій похований Тарас Шевченко. Звідти відкривається найкращий з можливих краєвидів, з якого видно «і лани широкополі, і Дніпро, і кручі».
Поруч – музей великого Кобзаря, а ще далі – на березі розташований Канівський заповідник, один із найстаріших заповідників України. Тут Дніпро зберігся у своєму первинному вигляді, у якому існував до створення водосховищ, і не понівечений прибережною забудовою. Навпроти Тарасової гори простягається смуга заплавних вузьких озер – Криві озера, які оточені квітучими, наповненими пахощами, луками. Зупинка тут буде гарним акордом для завершення захоплюючого сплаву!
Дорога назад
До Канева з Тарасової гори на зворотній дорозі краще діставатись на таксі (що обійдеться сумою до 40–50 грн), але попередньо розповівши водію про габаритний вантаж, або ж автобусом (близько 2 грн), що ходить раз на годину. З Канева – маршрутка на Київ, яка зараз коштує близько 70–80 грн; єдине, що в неділю ввечері може не бути квитків, тому бажано брати завчасно (але, тут на виручку приходять «позаштатні» автобуси).
Весь сплав займатиме, залежно від інтенсивності вашого руху, від 2 до 5 днів. Якщо запливати у різноманітні цікаві місця і не гребти зі спортивною швидкістю, варто готуватись до 4–5 днів мандрівки. Сума, у яку обійдеться дорога, залежить виключно від вашого раціону та кількості алкоголю, взятого в байдарку:)
У статті використані фотографії Андрія Плиги.
Найцікавіші місця України. Підписуйтесь і дізнавайтесь
Якщо стаття сподобалась, розкажіть друзям :)
