Грузинська гостина: за вуха не відтягнеш
Про грузинську гостину гостям варто знати найперше три речі.
Перша – та, що кожного гостя грузини сприймають як посланця Бога. Чи ви успішний банкір, чи вбогий мандрівник, стіл буде такий, якби прибув сам цар.
Друга така: гостина є чи не найважливішою частиною грузинської ідентичності. Тут видно й звичаї, і збережену віками народну мудрість, і характер нації… Інакше Грузію повністю не зрозуміти.
Третя – грузинів не уявити за столом без доброго вина. Але його не п’ють, аби напитися! Вино розкриває серце, додає гостині щирості – і одразу виявляє, якщо хтось сів за стіл із недобрими думками чи задумами. Такій людині пити священний напій («напій Божий», бо вино використовується і в церкві) – великий гріх, це в Грузії вам скажуть одразу.
Як відбувається гостина в Грузії?
Грузини люблять їсти смачно й ситно, а одночасно – вишукано та різноманітно. На столі завжди буде багато видів як м’ясних, так і борошняних страв. Традиційно весь стіл має бути заставлений, аби не було пустки – зустрічаються навіть банкети на 2-3 поверхи! Це символізує гостинність, щедрість і те, що господарю нічого не шкода для гостя.
На столі стоять холодні закуски, м’ясні та ще різні інші. Пізніше приносять декілька гарячих страв. Їх або підносять, або ставлять на стіл. Тут за смаком можна знайти будь-що, навіть якщо ви вегетаріанець. А для м’ясоїдів яскрава й різноманітна грузинська гостина – просто рай :)
«Диригент» гостини – тамада. Він слідкує за тим, аби за столом було не лише смачно, але й щиро і невимушено. Таку почесну роль довіряють лише людині (традиційно – чоловікові), яка вже засвоїла непросте й багатовимірне мистецтво грузинської гостинності. Тамада передає тости (а не лише говорить сам), слідкує, аби гості не упивалися, співає, розповідає вірші, в міру жартує.
Гостина може тривати до 7–8 годин. Це свого роду національний код грузинів. Гостина береже й підкреслює грузинські питомі цінності (віру, вірність своїй батьківщині, любов у сім’ї, повагу до друзів, турботу за дітей тощо). Це відображають як тости, так і перебіг подій за столом. Саме тут діти часто переймають батьківський досвід життя, а дорослі обговорюють важливі справи. Тут також співають і танцюють – тобто формують народну культуру.
Гірський стіл, імеретинський стіл, гостина у селі та в місті – всі види банкетів, залежно від умов і місцевості, будуть мати свої особливості. Незмінним лишається хіба приязне ставлення до гостей та до земляків, рівність усіх за столом – те, що, як вважають, і є основним компонентом багатошарового торта «Грузинська гостина».
Грузинська кухня як мистецтво
Їжа – також частина грузинської культури. Хінкалі, хачапурі, салати, харчо, лобіо, чахохбілі, чанахі, сациві… І це хіба одна сота від всього того багатства, що може запропонувати грузинська кухня. До того ж багато страв мають різні варіанти приготування, а також способи, як їсти найсмачніше.
Наприклад, аналог українських вареників – це хінкалі. Аби з’їсти 1 штучку, потрібно мати досвід і знати, як це робиться правильно. Спочатку потрібно відкусити з одного боку, випити сік, але внутрішньої частини хінкалі не порушити.
Хачапурі по-аджарськи (в основі – тісто із сиром) подають з яйцем зверху на сирі. В яйце і сир можна занурювати шматочки тіста, тоді буде ще смачніше. До речі, хачапурі може мати і 50 см у діаметрі: порції в Грузії завжди великі, що варто враховувати. Найсмачніший хачапурі по-аджарськи чекає в Аджарії (наприклад, у Батумі). Хоча, зрештою, однакових хінкалі або хачапурі ви тут ніде не знайдете.
Інша варта уваги грузинська страва – аджакурі зі свининою. Це величезна сковорідка з тушеними овочами і м’ясом (одну порцію такої смакоти спокійно можуть з’їсти 3-4 особи).
Аджакурі – смачна й дуже поживна страва. Як і запечений сулугуні – сир, що його можуть подавати в горщечках із кукурудзяними перепічками. Загалом сир (сулугуні, бринза, імерулі) – популярна складова багатьох грузинських страв. Як і м’ясо. Завдяки своєму неповторному смаку грузинські страви з м’яса – шашлик, сациві, курчата табака, чихіртма, чахохбілі тощо – віддавна стали улюбленими в багатьох країнах світу, також і в Україні.
Серед безалкогольних напоїв фантастичний смак мають натуральний свіжий тархун (не плутати з пляшковими «пародіями», виробленими деінде) і місцеві лимонади («Натахтарі», «Зандукелі»). Також славляться грузинські мінеральні води (особливо «Боржомі) і вода загалом – чисту воду в Грузії ви отримаєте навіть із крану. Серед солодощів особливе місце посідає така національна грузинська страва, як чурчхела. Це горіхи, що немов запечені у згущеному виноградному сокові.
Грузинська кухня – одна з найдавніших і найсмачніших. Вона багата, мов грузинське багатоголосся, і неймовірно щедра: кілька годин приязного знайомства, і вже можуть запросити на гостину, аби нарешті ви побачили й спробували все, перелічене вище. А насправді – значно більше!
Вино й алкогольні напої
Вино у Грузії п’ють фактично завжди. Коли добре – аби було ще краще. Коли зле – аби потішити й розрадити. Особливо цінні сорти й види завжди заховані для дорогих гостей і друзів. Вино і грузини – нерозлучні друзі. Це навіть підтверджують історики: саме грузини є одними з «родоначальників» вина у цілому світі. Вже понад 8 000 років тут роблять вино в бочках, і для середньостатистичної родини вважається добрим приготувати для себе й родини 800–1000 л вина на рік! Аби поділитися, пригостити… І зробити ще :)
Щодо того, де в Грузії купити краще вино, – порадьтеся з місцевими грузинами. Окрім базарів і супермаркетів, є й магазини з оптовими цінами, де покупка буде на порядок дешевшою. А якщо купуватимете вино у господаря – то виявите йому велику довіру. Адже грузини знають, що доброго вина погана людина не зробить… Силу вина можна пізнати лише після трьох бокалів: кожне грузинське вино має свій особливий характер.
Також у Грузії готують чачу. Це виноградний бренді або плодовий самогон із місцевим колоритом. Чача, як і вино, у кожному регіоні готується по-своєму. Вона міцна (40–80%), має яскравий смак. П’ють грузини й виноградну горілку, а також роблять оригінальне пиво (здебільшого світле).
Якщо ж недосвідчений мандрівник аж надто захопився гостиною і зранку нагадує Шурика з «Кавказької полонянки», то турботливі господарі запропонують йому хашламу – суп із великими шматками яловичого м’яса. Або й інший поживний суп, що швидко додасть сил і приведе гостя до тями. Звісно, для нової гостини…
Грузинські тости
Тост – серце гостини, її сакральний сенс і шанс розставити на місця цінності. Для грузинів тости за столом насправді дуже важливі, це фактично тости-молитви. На знак того, що всі присутні за столом – рівні перед Богом, шанований тамада завжди підніме «за Бога» перший тост. В цьому випадку обов’язково пити до дна. Також пити до дна треба «за Батьківщину» і «за тих, кого вже не має з нами». За померлих, до речі, п’ють і чаркуються завжди – на знак того, що вони, хоча й перейшли в інший вимір, але завжди перебувають із нами у нашій пам’яті та наших молитвах.
Щодо інших тостів, обов’язкових («за гостя», «за мир», «за дітей», «за батьків», «за тих, хто нас любить і кого любимо ми» тощо) і будь-яких інших, то після них вино можна лише пригубити. Але не у всіх регіонах: наприклад, після тостів «за батьків», «за гостя», «за мир» в багатьох випадках п’ють лише до дна. А в окремих традиційних місцевостях до дна потрібно пити завжди.
Тост передається словом «алаверди», яке промовляє тамада, вказуючи на того, кому він передає тост для продовження. Але продовжити потрібно так, аби розвинути попередню тему і не загубити головну думку тосту. Сам тост часто завершується закликом: «Гаумарджос!». Це побажання здоров’я усім присутнім.
Чого НЕ можна робити на гостині в Грузії?
- Не можна перевершувати тамаду у красномовстві, коли приймаєш переданий тост.
- Перебивати тамаду, або їсти, коли заманеться.
- Напиватися до втрати адекватності.
- Відмовлятися пити та їсти без поважної причини (особистої або коли потрібно лишати гостину тощо).
- Приносити за стіл поганий настрій, лихі думки і задуми – тоді гостина точно не вийде.
Для гостя є загальне правило № 1, яке точно не можна порушувати: перш за все – перебувати в мирі та взаємній повазі з господарем дому. Саме господар познайомить із традиціями, підкаже, що і як робити, виручить у незручних ситуаціях. І тоді гостина стане найсмачнішим уроком Грузії. Країни, де знають, що сісти за стіл – це кращий спосіб пізнати людину та розкрити її найкращі якості.
