Хрестовоздвиженський монастир, Полтава

Хрестовоздвиженський жіночий монастир у Полтаві – це комплекс церковних споруд, які є зразками українського мурованого бароко. Переживши бурхливі історичні події та не одне руйнування, обитель таки дійшла до наших днів у своїй величі й красі.

Історія Хрестовоздвиженського монастиря

Хрестовоздвиженський монастир почали будувати на Івановій горі у Полтаві 1650 року на честь визволення міста від польсько-шляхетського поневолення. Його засновником став ігумен Калістрат, а меценатами виступили полтавський полковник Мартин Пушкар і представники козацької старшини Іван Іскра та Івана Крамар. Спершу це був дерев'яний чоловічий монастир, однак його зруйнували татари, тому згодом звели новий мурований храм.

При ньому почали активно розвиватися наука й культура, а під час Полтавської битви Хрестовоздвиженська церква навіть виконувала роль штабу шведського короля Карла XII. Наприкінці 18 століття при монастирі заснували Слов'янську семінарію, учнями якої були українські письменники Іван Котляревський та Василь Гоголь-Яновський (батько Миколи Гоголя).

Красою монастирських споруд захоплювалися відомі митці. Тут побував Тарас Шевченко і залишив малюнок цього місця, а також відомий російський художник Григорій М'ясоєдов. Він 1901 року створив унікальний мистецький твір – картину-завісу, де зобразив дорогу до монастиря, на узбіччі якої сидить кобзар із обличчям Тараса Шевченка і грає для мандрівника з обличчям Миколи Гоголя. Її він подарував Полтавському театру.

У радянські роки монастир не функціонував, у його приміщенні натомість почергово працювали клуб залізничників, історичний архів, дитяча трудова колонія НКВС, гуртожиток та студентська їдальня. Як не дивно, робота монастиря відновилася під час німецької окупації. Тоді община черниць із дозволу відновленого єпархіального управління заснувала у колишньому чоловічому монастирі жіночий. У повоєнні роки в ньому жило близько 100 сестер. Але у 1960 році монастир знову закрили.

Відновив свою роботу Хрестовоздвиженський монастир лише 1991 року. До його ансамблю входять такі пам'ятки архітектури національного значення:

Хрестовоздвиженський собор (1699–1709);
Дзвіниця (1786);
Братський корпус (1886);
Будинок настоятеля (1889);
Семенівська церква (1886);
Господарчий корпус (кінець 19 століття);
Троїцька церква (відновлена 1999 року).

Архітектура ансамблю монастиря

Найбільшою окрасою архітектурного ансамблю Хрестовоздвиженського монастиря є його головний храм –Хрестовоздвиженський собор, споруджений наприкінці 17 століття. Цей семикупольний собор є пам'яткою архітектури українського бароко. Він не має головного та другорядного фасадів, оскільки усі вони архітектурно витримані, а тому його золоті бані та зелений дах чудово проглядаються з усіх куточків Полтави.

За кілька метрів від головного храму розташовані Троїцька та Семенівська церкви. Останню звели 1887 року на честь сина відомого полтавського мецената Інокентія Котельникова Семена, який помер дорогою на лікування від тяжкої хвороби і заповідав поховати його саме у цьому монастирі. Троїцька церква збудована 1750 року і відновлена у 1999-му після значних руйнувань. Спершу вона мала зовсім інший вигляд і слугувала трапезною. Зараз храм має трохи незвичну витягнуту форму, він невисокий, з однією банею та одним ярусом. Проте й зі своєю сучасною архітектурою церква органічно вписується у весь ансамбль монастиря і є його невід'ємною частиною.

Окремої уваги у монастирському комплексі заслуговує чотириярусна дзвіниця висотою майже 50 метрів, зведена у стилі українського бароко. Деякі митці порівнюють її із дзвіницею Києво-Печерської Лаври, при цьому захоплюючись багатою ліпниною і десятьма величними дзвонами, найбільший із яких важить аж понад 6 тонн.

Як доїхати

Дістатися до монастиря можна маршруткою №32 або автобусом №10 із центру Полтави. Потрібно сідати на вулиці Шевченка або Небесної Сотні і виходити на зупинці «Монастир».