Андрій Шелестюк: «Україна – це безліч унікальних міст. І нам точно є що показати!»
Андрій Шелестюк – активний житомирянин і досвідчений мандрівник Україною та світом, який власним прикладом доводить, що шлях від ідеї зробити своє місто туристичним до досягнення мети полягає через конкретні дії. Які? Про це ми і поговоримо далі!
Андрій Шелестюк під час походу в Карпати влітку 2016 року (Говерла, Петрос і Близниця). Автор фото: Ілля Кіпер.
Громадська організація «Клуб пригод «Френд», яку представляє Андрій, разом із Житомирською міськрадою опікується тим, аби відкрити українцям і гостям з-за кордону те, наскільки Житомир є вартим відвідин. Водночас «Френд» займається організацією активного туризму як в Україні, так і за кордоном.
Рафтинг на Черемоші та підкорення Чорногори, квітень 2017 року. Автор фото: Тетяна Літвак.
Цей досвід може бути корисним для кожного, хто хоче, аби і його місто регулярно зустрічало гостей. Тому IGotoWorld вирішив розпитати Андрія, як у 21 сторіччі українська туристична гостинність має виглядати на практиці?..
– Андрію, обласний центр, привабливий для туристів, – який він?
Це місто, де ми зауважуємо як мінімум одну-дві групи туристів щодня. Там має бути розвинута інфраструктура, зручна як для мешканців, так і для гостей цього населеного пункту. Крім того, у цьому місті мають бути обладнані комфортні публічні простори. Не завадить і з десяток цікавих музеїв, які варті відвідин, а також креативний арт-простір.
Привабливе місто – те, куди місцеві мешканці із задоволенням запрошують гостей. Прикро бачити, як багато українців соромляться своїх рідних міст, піддаючись тенденціям а-ля «все погано». Але ж насправді Україна – це безліч унікальних міст. І нам точно є що показати! Натомість бракує мистецтва самопрезентації, бажання відкритися… А от комплексів чомусь не бракує.
Автор фото: Serafima Chevska.
До речі, я вважаю, що першим багатством міста є люди, а не об’єкти, ландшафт тощо. Якби ми, завітавши до якось населеного пункту вперше, не лише знайомилися з його пам’ятками, але й, наприклад, з людьми, які за ними доглядають або навіть із тими, хто створив ці пам’ятки, то пізнали б це місто зовсім інакше, більш по-справжньому. Місто – це перш за все його мешканці, а не будівлі.
Крім того, варто вже сьогодні будувати ті об’єкти, які стануть нашою спадщиною через 50 років. На мою думку, такий підхід є запорукою потенціалу будь-якого міста, куди гості будуть їхати з радістю та інтересом. Своє туристичне завтра – корисний, цікавий, зручний для людей простір та відповідні об’єкти в ньому – потрібно створювати саме зараз.
– Чи кожне українське місто, селище або село можна зробити туристичним?
На мою думку, так – будь-яке. Звісно, не всі населені пункти будуть однаково привабливими, але кожен може мати свою особливу родзинку, варту уваги та мандрівки. Кожна місцевість – це історія. Передусім – життєпис людей, які тут мешкають. Існує теж особлива місцева культура, яку можна й треба відкрити.
Туристичне запрошення, прийом гостей – для будь-якого населеного пункту це завжди мотивація для розвитку, для того, аби заново віднайти свій потенціал. Немає місцевості, де б не мешкала хоча б одна цікава людина з непересічною історією, яку я б хотів почути. Не буває так, аби там не було б жодного вартого уваги об’єкта або пам’ятки. Кожний публічний простір має свої унікальні особливості – їх тільки необхідно дослідити, «причепурити» і зробити доступними людям.
Карпати, Чорногірський хребет. Автор фото: Андрій Шелестюк.
Історії видатних людей, давні пам’ятки, ландшафт… Є міста, де все це скупчено поруч, а є такі, де лише потрібно почати робити відкриття. У цьому плані добрий приклад нам дає Західна Європа: достатньо опанувати мистецтво самопрезентації, і ось вже навіть невеличке містечко без якихось яскравих особливостей буде регулярно приймати туристів. Відповідно, таким чином укріплювати та наповнювати свій бюджет. Водночас те, що місто туристично привабливе, допомагає його мешканцям по-справжньому пишатися своїм краєм і виховує самоповагу.
– Андрію, яким чином тема туристичного розвитку свого міста стала Вам близькою?
Події, що сталися під час Революції гідності, змусили задуматися: а що саме я можу зробити для розвитку Житомира? Які конструктивні кроки тут потрібні?.. Так я увійшов до громадської ради при Обласній державній адміністрації. До цього я вже деякий час був головою фонду «Пошук» при Житомирській гуманітарній гімназії № 1, тож певний досвід громадської діяльності мав.
У громадській раді виокремилися важливі теми: містобудування і архітектура, а також бюджет. Водночас з’явилося нове захоплення, альпінізм і туризм. Так з моєю колегою Тамарою Мерцедіною ми відкрили «Френд». Його мета – організація активних турів Україною, зокрема в Карпати та на Житомирщину, а також закордонні виїзди.
Сходження на Чорногору. Автор фото: Tatyana Litvak.
Вже 2016 року ми зібрали місцеву туристичну спільноту, аби поговорити про реальну ситуацію щодо туризму на наших теренах. Стало очевидно, що існує нагальна потреба розвитку: туристів тоді було вкрай мало.
Наступними кроками стали плани створення туристично-інформаційного центру Житомира та контакти з Асоціацією гостинності, з Національною туристичною організацією, з Департаментом туризму… Так народилася ідея проекту «Житомир – розвиток через туризм». Вона спрямована на створення стратегії туристичного розвитку міста. Ми вже провели конференцію для житомирських гідів-екскурсоводів, згодом також організували перший прес-тур для журналістів з Києва до Житомира. У планах наступна стратегічна сесія та створення Житомирської туристичної асоціації, а також опрацювання міської програми розвитку туризму (завдання від міської влади) і тренінг-семінар зі створення якісного туристичного продукту для підприємців.
Звісно, в туристичній сфері є речі, які покликана робити саме влада. Але є і справи, цілком доступні для суспільства, конкретної місцевої громади. Не забуваймо і про бізнес – адже туризм функціонує теж як бізнес-проект. Гадаю, успіх гарантуватиме якісне поєднання цих трьох векторів.
– Що заважає, а що допомагає в цій діяльності?
Заважає поширене нерозуміння того, що таке туризм. Багато хто уявляє або дорогі тури за кордон, або безкоштовні «дикі» походи взагалі поза комфортними умовами. Натомість якісний туристичний продукт для середнього класу поки що не визначений. А підприємці, відповідно, не готові його пропонувати та створювати для цього гідні умови. Також бракує доброї інфраструктури.
Автор фото: Сергій Мороз.
Допомагає ентузіазм місцевих мешканців. Їхня любов до Житомира і бажання змін, гордість за своє місто і його історію. Житомир має понад 1100 років і свій особливий історичний дух – бракує лише відповідних історичних інсталяцій, даних про давній побут, звичаї. Коли ця прогалина заповниться, кожен гість Житомира зможе відчути наше місто зовсім інакше.
– Андрію, як Ви гадаєте, чи після Євробачення Україна має шанс зберегти і реально примножити свій туристичний потенціал?
Процес розвитку розпочався і йде вперед. Особисто я вірю, що він не завершиться. Українці – неординарна та креативна нація, і перспектив у нас насправді безліч. Крім того, за останній час активізувався український шоу-бізнес, виробництво, ринок. Це теж один із факторів, який напевно допоможе у розвитку туризму.
Фото з архіву «Френда».
Попри те, що триває війна, цілий світ зараз щораз більше відкриває для себе Україну. До речі, в останні роки кількість відвідувачів Житомира стабільно зростає – і хочеться вірити, що ця тенденція стане відтепер незмінною.
– Успіхів Вам на туристичній ниві! Дякую за цікаве спілкування!
