Їдемо в Карпати: відпочинок у Путилі на Буковині

13502

Неймовірна краса і сила природи: вкриті лісом Карпати, квітучі полонини, стрімкі гірські річки плюс привітні й гостинні люди – усе це чекало нас в Путилі, райцентрі Чернівецької області. Сюди потрібно їхати за справжнім гуцульським колоритом і забрати із собою на згадку купу знімків цієї краси, що ми й зробили.

Чому варто їхати в Путилу

У цьому році ми вирішили відправитися у відпустку в Буковинські Карпати, на Гуцульщину. Вибрали Путилу – мальовничий райцентр у горах Чернівецької області, не так сильно «розкручений», як екокурорти Івано-Франківщини.

Приїхавши в Путилу, ми не краплі не пошкодували. Можу назвати, щонайменше, 7 причин, через які варто відвідати цей гуцульський край:

краса тутешніх гір, полонин і стрімких потоків-річок (як у пісні) просто заворожує – ідеальне місце для екотуризму;
чисте гірське повітря додасть сил та енергії;
дуже привітні люди;
можна покататися верхи на конях або у візку;
добре розвинена інфраструктура і демократичні ціни;
якщо візьмете із собою біометричний паспорт – зможете бонусом побувати в Румунії, тут до кордону близько 30 км – до переходу в селі Руська (не плутати з Рава-Руською на польському кордоні);
покуштувати екологічно чистих продуктів, особливо полонинський сир.

Полонинський сир будз.

Як дістатися: автобус Чернівці – Путила, час у дорозі – більше 3 годин, вартість квитка – 108 грн.

Житло в Путилі

Де зупинитися в Путилі? Знаходимо варіанти в інтернеті і дзвонимо господарям садиб. У гостьовому будинку «Хата гуцула» нам навіть зробили знижку – власник здав кімнатку на двох за 250 гривень замість 300. Але якщо їдете в сезон, з червня по вересень, ціни будуть вищі, та й про розміщення варто подбати заздалегідь.

Умови в нашому будиночку були досить скромними: ліжка, вішалка для одягу, стілець і маленький столик. Але місце просто чудове! Гарненький дерев'яний будиночок прямо під горою; дерев'яна альтанка. У дворі можна помедитувати на дерев'яній гойдалці або в гамаку.

А за хвірткою заднього двору біжить, шліфуючи камені, жвава річка Путилка.

Поряд розташовувалася садиба «Під скелею» з більш комфортабельними варіантами розміщення, але й ціна вища.

Особливості місцевого відпочинку і життя

Путила ідеально підходить для любителів екологічного туризму і для тих, хто хоче побути наодинці із самим собою: тут ви можете здійснювати піші прогулянки; забиратися по стежках на мальовничі пагорби, милуватися чудовими пейзажами, набиратися сил, притулившись до велетенських смерек.

Одна з наших незабутніх прогулянок – на хутір Соколій. Усе почалося з того, що знизу ми побачили дорогу, що веде на високий пагорб, який міг стати чудовим оглядовим майданчиком. Забиратися в гори довелося довше, ніж ми очікували. Дорога після дощу місцями була труднопрохідною.

Але жителі гір до цього звикли, діти ходять до школи за 4 км туди і назад (всього 8 км). З благ цивілізації – електрика і мобільний інтернет, опалення пічне. Найпопулярніший транспорт – «Нива», старенький УАЗ і коні.

До речі, віз із кіньми поруч з авто на дорозі – не екзотика для Путили і околиць. Тут можна навіть побачити знак «Стоянка гужового транспорту заборонена».

Екологічно чистий «транспорт» – популярна річ для хуторів.

Від хутора Соколій залишилося враження, як від калейдоскопа: з кожним кроком відкриваються чудові види в новому ракурсі.

Але жити тут постійно, особливо взимку, нам, міським жителям, було б важко.

Чим ще зайнятися в Путилі

З розваг нам запропонували покататися у возі до водоспаду в сусідньому селі Паркулина. Але можна піти туди і пішки: правда, нам говорили, що дорога туди – це 6,5 км. За відчуттями було всі 8, причому досить глухими місцями в заповідній зоні. Орієнтири були скупими. Здавалося б, звідки в такій глушині взятися трактору? І ми зраділи йому, як рідному.

Потім – остання хата – колишній гуртожиток лісників.

Десь за ним і шумить водоспад, але як до нього спуститися – ми так і не знайшли. Зважилися пройти по дорозі далі – виявили ще один стан лісників – чудовий дерев'яний навіс і поруч – невеликий водоспад-струмок, що падає зі скелі. Хто шукає – той завжди знайде, нехай це навіть не зовсім те, що спочатку шукав.

Більш відомий водоспад у тутешніх місцях – в селі Розтоки, куди можна доїхати автобусом. Можна ще з'їздити на перевал Німчич, щоб помилуватися пейзажами, відвідати Вижницю і Косів, де розташований знаменитий сувенірний ринок.

Якщо приїдете в Путилу в останню неділю травня, то вас чекає фольклорне свято «Вихід на полонину», який проходить на місцевому стадіоні «Карпати». Гуцули на конях, чабани з вівцями, концерт, ярмарок – усе це приваблює туристів.

Пам'ятки Путили

Головне багатство і пам'ятка краю – первозданна природа. На території району розташований Національний природний парк «Черемоський» з офісом у Путилі.

Давним-давно тутешні місця були важкодоступними, і, як свідчать історичні відомості, сюди в 15 столітті ледве прохідними звіриними стежками тікали волелюбні люди, які не хотіли бути власністю магнатів. Згодом гірських жителів стали називати гуцулами. Втікачі орієнтувалися по річці, яка зараз називається Путилка, вона немов кружляє по райцентру, то звужуючись, то розширюючись.

Селище міського типу Путила з 500-річною історією (раніше – Сторонець-Путилів) сьогодні виглядає акуратним і симпатичним. Багато будинків – з дерева, що надає йому своєрідного колориту. У тому числі – і будівля музичної школи.

У центрі – новий адмінбудинок селищної ради, по обидва боки якого дві великі дерев'яні писанки.

Поруч – дерев'яні скульптури гуцула і гуцулки.

Тут же гойдалки з написом «Для наречених» – гарне місце для весільних фотосесій. Нещодавно тут побудували і фонтан, на площі проходять селищні свята.

У центрі є пам'ятник письменникові і композитору Юрію Федьковичу, уродженцю цих місць.

Музей-садиба Юрія Федьковича з колоритом багатої гуцульської хати розташована за 300 метрів від центру.

До речі, поруч із садибою розташований і місцевий ринок.

Недалеко від садиби – дерев'яна Свято-Миколаївська церква 1885 року, побудована без єдиного цвяха частково коштом Юрія Федьковича.

Люди тут побожні, храмів і капличок багато, ось одна з них у центрі.

У центрі села – пам'ятник Воїну-визволителю, чомусь пофарбований у яскраво-зелений колір, такий собі зелений чоловічок.

Є в селищі і красиві будинки початку 20 століття, в одному з них, з башточкою, розташувалося казначейство.

Ще одна визначна пам'ятка – такої вже точно не побачиш у містах – будівля податкової, теж під горою, в екологічно чистому місці. І тут, як і в інших путильських дворах, косять сіно і складають у скирти прямо у дворі фіскалів! Не вірите – подивіться самі.

По дорозі в Путилу з боку Вижниці – гуцульський пам'ятник Тарасу Шевченку в горах. Примітний він тим, що Тарас стоїть в якійсь нетиповій для себе позі. Розповідають, що був тут пам'ятник Леніну. Однак ще до декомунізації горяни знесли голову вождю пролетаріату. Сам пам'ятник залишився... Не пропадати ж добру. Гуцули приставили голову поета.

Місцеві ціни

У Чернівцях ми запаслися продуктами: переживали, що в Путилі буде дорого або малий вибір. Але робити цього не варто: в селищі добре розвинена інфраструктура, і магазини стоять майже під кожним пагорбом. Ймовірно, щоб жителям хуторів у горах було недалеко йти.

У центрі є пристойний супермаркет. Ціни демократичні, в кафе – на порядок дешевше, ніж у містах.

Що почому в Путилі: