Одноденна мандрівка на гору Пікуй
Пікуй − гора, що приваблює увагу туристів в усі пори року. Пікуй прекрасний тим, що на нього є різні маршрути сходження, і можна обирати, який тобі більше до вподоби. Найвищу вершину Львівщини досить просто підкорити. І можеш бути впевнений, що не заблукаєш: постійно вгору, і вершина майже весь час буде перед очима.
Що побачити на горі Пікуй
Краєвиди з вершини просто неймовірні: з одного боку − низька мережа пагорбів, за гарної погоди видно Сколівські Бескиди на горизонті. З іншого боку − біліє під снігом Боржавський хребет із найвищою горою Стій. Із західного боку − гора Остра та шлях у бік Щербовця та Жденієво. А на північний захід простягається Вододільний верховинський хребет, прикрашений скельними останцями. Вздовж хребта лежить межа Львівської та Закарпатської областей. На вершечку гори Пікуй, поряд з кам’яною стелою, місцеві жителі встановили пам'ятні хрести, а нещодавно, ще й скульптуру Христа.
А ще на схилах гори розташований ландшафтний заповедник «Пікуй». І недарма − мало де можна зустріти таке багатство рослин. Навесні пагорби вкриває цибуля ведмежа, первоцвіти та підсніжники карпатські, тобто білоцвіти. Влітку тут квітне арніка та дикі орхідеї. У серпні − повно чорниці й брусниці. Кажуть, що тут водяться червонокнижні тварини, зокрема рисі та лісові коти, хоча вони ходять, скоріш за все, іншими стежками, подалі від людей − ще жодного разу з ними не зустрічалися.
Чому йти на Пікуй взимку? Якщо хочеться підкорити засніжену карпатську вершину, Пікуй − це доступніший і безпечніший варіант, ніж, скажімо, Говерла або Петрос. Не зважайте, що висота всього 1420 м − підйом буде достатньо цікавий і пригодницький. Взимку вкриті інеєм ялинки та фігури на вершині гори будуть виглядати дуже химерно. Крім того, місцеві називають вершину гори Пікуй − Гуслі. Усе тому, що часто на вершині сильний вітер завиває поміж скелями, ніби гудуть гігантські струни.
Варіанти підйому на Пікуй
- Найзручніше підніматися із села Біласовиця. Про саму Біласовицю − окрема цікава історія, адже це давнє бойківське село зі своєрідною архітектурою та непересічними мешканцями. У селі можна придбати місцеву бринзу та карпатський мед, а також випити міцної закарпатської кави. На горбку побачите своєрідну дерев'яну церкву. Якраз від неї розходяться маршрути.
- Праворуч стежка через гору Кошарище. Цей шлях довший, займає 9 км, але більш пологий, і значну частину дороги вершина гори Пікуй буде просто перед очима.
- Другий маршрут йде прямо, а потім ліворуч біля магазину. Цей шлях коротший, всього 6 км, проте з крутим підйомом. Після переходу через річку досить широка дорога поступово перетворюється в стрімку лісову стежину. На цій стежці неподалік вершини знаходиться потужне джерело − це один з головних витоків річки Латориці.
- Маршрут на Пікуй через село Жденієво, де розташований досить відомий однойменний курорт. Також можна йти зі Щербовця. Піднімаючись із села Жденієво, треба розраховувати, що маршрут займає близько 6 годин та 12 кілометрів уздовж потічка Кочилово, а остання частина підйому досить крута і кам’яниста. Тому туристи переважно вибирають спускатися, а не підніматися цим маршрутом. Одна з принад цього варіанта мандрівки − водоспад Воєводин, який знаходиться на південному схилі полонини Руна за 13 км від Жденієво.
- Маршрут через село Верхнє Гусине. Сюди теж нелегко дістатися. Однак місцеві жителі з сіл Верхнє Гусине або Либохора запропонують підвезти вас мало не до самого перевалу Руський Путь, звідки до Пікуя вже неважко буде піднятися по Вододільному хребту.
- Якщо ви маєте більше часу і натхнення − відважтеся на дво-триденну мандрівку по Вододільному хребту з кінцевими точками в селі Ужок або Сянки. Там можна сісти на електричку і дістатися до Ужгорода або Львова. Цей маршрут, однозначно, входить до списку найкращих у Карпатах.
Увага: обов’язково подбайте про якісне спорядження, gps, та контакти рятувальників. Навіть така доброзичлива гора, як Пікуй, взимку може виявитися небезпечною.
Як доїхати до гори Пікуй: можна просто сісти на автобус Львів − Ужгород, який їде через Біласовицю. Через це село проходить траса Київ − Чоп. Однак рейсові автобуси ходять всього кілька разів на день, останній з яких від’їжджає близько 16-ї години. Тому найкраще їхати власним авто або організованим туром. Інший варіант: доїхати залізницею до станції Воловець. Там пересідаємо на автобус, їдемо до Жденієво або ж до Біласовиці.
У статті використані фото автора.
