Маловідомі пам'ятки Києва: 20 локацій, про які ви не знали

35973

Іноді здається – все, що було можна, в Києві вже дослідили й описали. І коли запитають, куди піти туристу в столиці, ви, безсумнівно, видасте довгий перелік місць, якими славиться град Кия. Команда IGotoWorld.com пропонує відкласти стандартний список київських пам'яток і локацій та пройтися новими, побачити маловідомі пам'ятки в Києві й таємні місця в столиці. Можливо, трохи закинуті й не зовсім охайні, можливо, призабуті або недовідкриті, іноді – важкодоступні, але не менш цікаві.

Природні місця

Пустеля на Позняках

Київ – місто незвичайних контрастів. І в столиці України дійсно є маловідомі локації, місця, про які ви точно не знали. Справжня піщана пустеля посеред кам’яних джунглів – хороший тому доказ. Йдеться про Київську Сахару – піщаний півострів, затиснутий між двох озер за спинами багатоповерхівок спального району Позняки. Дослідники, кажуть, що до середини 50-х років 20 століття такі піщані ландшафти були досить типовими на лівому березі столиці, але потім настала епоха глобальної забудови. Тут, на Позняках, збереглася відносно невелика територія з барханами до 10 метрів заввишки, оазами у вигляді зелених зон, що розділяють пустелю на 2 частини. Але будьте готові, що пустеля на Позняках не завжди безлюдна. Сюди часто виходять на прогулянки, фотосесії або навіть, як в Африці, поганяти на квадроциклах. Словом, місце дійсно екзотичне!

Джерело фото: lifekiev.com.

Як доїхати: 20 хв ходом від станції метро «Позняки», біля супермаркету «Метро».

Якщо ви приїхали до столиці на кілька днів, забронюйте готель у Києві.

Озеро Алмазне (Лісова)

Алмазне – одне з найбільших озер Києва, глибина його в деяких місцях сягає понад 30 метрів. У той же час це одне з наймолодших озер, воно утворилося як кар’єр з торф’яного болота у 80-х роках минулого століття, коли будували житловий масив Вигурівщина-Троєщина. Один берег озера оточений сосновим лісом і кладовищем. Останнє зовсім не відлякує людей, навпаки – на цьому боці часто збираються на пікніки, погуляти з собаками, покататися на велосипеді або порибалити. Бо риба в Алмазному дійсно водиться. Інший же берег – індустріальний, з піднятими дулами труб ТЕЦ-6 і масивним корпусом Монетного двору Національного банку України.

Автор фото: Iryna Makukha, IGotoWorld Photo Group.

Як доїхати: зупинка «Алмаз» автобусів № 98, 100.

Київський водоспад

Ви знали, що у столиці є водоспад? Це теж одна з маловідвідуваних пам'яток Києва, майже таємне місце у Києві, оскільки про нього знають дуже мало туристів. Київський водоспад не має назви і відомий не багатьом людям. І не дарма ви могли задуматися, звідки б йому взятися в Києві, адже тут не такі рельєфи, де зазвичай виникають водоспади. Але насправді київський водоспад має антропогенне походження. Його створили на охолоджувальному каналі ТЕЦ-5. Навколо розташовано безліч рибних господарств, хоча в самому каналі теж можна сподіватися на непоганий улов. І незважаючи на те, що водоспад знаходиться на території промислової зони, тут дуже зелено, спокійно і затишно.

Джерело фото: photographers.ua.

Як доїхати: близько 30 хвилин пішки від станції метро «Видубичі» вздовж Столичного шосе.

Смородинська печера

Одне з таємних місць у Києві – Смородинська печера. Про неї знають не так багато людей, хоча дивно, адже з нею пов’язано стільки історій, що цілі книги можна писати. Насправді це залишки цілого комплексу печер, яких колись налічувалося близько 20. Вони були на Татарці задовго до появи Києва. За легендами, саме тут жив Змій Горинич, який пав у двобої з Добринею Микитичем. Тому в народі печери ще відомі як Змієві. Найбільша зі Смородинських печер сягає 60 метрів удовжину та 6 метрів углибину. На початку 21 століття тут знайшли предмети побуту трипільців, а це означає, що печерам понад 6 тисяч років! Це робить їх найстарішими антропогенними печерами столиці. Кажуть, що за часів Київської Русі у печерах жили розбійники. Вони нападали на торговців, що везли свій крам з ремісничо-торгового поселення на Подолі в Княжий град, і ховали награбоване у Смородинських печерах. У часи Другої світової війни це місце було сховищем для підпільників, про це свідчать написи на кам’яних стінах печери. А загалом найстаріше графіті, знайдене тут, датується далеким 1734 роком!

Джерело фото: esu.com.ua.

Як доїхати: тролейбус № 18 або маршрутні таксі № 6, 6К та 18, які йдуть від метро «Лук’янівська». Зупинка «Подільський узвіз». Або трамваї № 11, 12, 19 чи маршрутки № 219, 587 від станції метро «Контрактова площа».

Інженерні споруди

Недобудований залізничний тунель під Дніпром

На заповідних територіях Жукового острова розташований Об’єкт № 1, він же Сталінське метро та недобудований залізничний тунель. Цей супермасштабний і таємничий проект почали втілювати наприкінці 1930-х років. Він передбачав створення двох транспортних тунелів, недосяжних для ворожої авіації, у північній і південній частинах столиці. Основним транспортом мали стати потяги – тобто це був своєрідний прототип метро (пізніше значна частина напрацювань стала у пригоді при будівництві сучасного київського метрополітену), але передбачався і автомобільний рух, і навіть рух військової техніки, зокрема танків. На Жуковому острові знаходяться залишки саме південного тунелю, який мав простягатися на 6,5 кілометрів, але маємо лише 200 метрів над землею і 500 метрів підруслової частини. Будівництво № 1 перервала Друга світова війна, а після її закінчення плани вже змінилися. Зараз тунель на Жуковому частково затоплений, там навіть проводили «Industrial сплав по Дніпру». А ще тут знімали фільм «Кінець канікул» (1986) з Віктором Цоєм.

Джерело фото: the-city.kiev.ua.

Як доїхати: до Корчуватого маршруткою № 412 (від площі Льва Толстого), а далі – пішки.

Девіаційна башта

Можливо, ви помічали круглу бетонну башту посеред Дніпра між Осокорками та Китаєвом. Якщо ж не помічали, то знайте, вона, там є, і попри те, що здається закинутою частиною чогось, насправді має дуже важливу функцію. Це девіаційна вежа – місце для налаштування корабельних компасів. Судна швартуються або кружляють навколо башти, а спеціальні люди – девіатори, маючи точні координати таких башт, перевіряють справність компасів. Вежа розташована на цьому місці з 1983 року, до цього часу вона була в районі Південного мосту.

Джерело фото: www.myslenedrevo.com.ua.

Як доїхати: 20 хв пішки від зупинки «Підлипка-2», автобус № 35, маршрутка № 459 або від зупинки «Магазин» автобус № 64, маршрутка № 452.

Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук України

У Голосіївському парку біля ВДНГ та Феофанії є маловідоме місце у Києві, де зорі й планети стають ближчими. Це Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук України, що була створена тут у 1944 році. Тут проводять дослідження процесу обертання Землі, працюють над системами координат у космосі, вивчають Сонце, сонячні системи, утворення і розвиток зірок та галактик. Через місцерозташування обсерваторія відома ще як Голосіївська, і саме на її честь нарекли маленьку планету (15675).

З 2004 року в обсерваторії працює музей, де відвідувачів знайомлять з історією світової та вітчизняної астрономії, здобутками обсерваторії, показують трофеї наукових експедицій, демонструють обладнання. А найголовніше – тут можна милуватися безкрайніми небесними просторами з тисячами зірок і планет через окуляр справжнього астрономічного телескопа!

Джерело фото: funtime.kiev.ua.

Як доїхати: тролейбусом № 11 ( від ВДНГ до кінцевої зупинки) або маршрутним автобусом № 496 (від станції метро «Лук'янівська» або зупинок «Епіцентр», «Заболотного», «Метрологічна» до зупинки «Лікарня Феофанія, корпус 2»).

Нікольська дренажна система

Це майже таємне місце у Києві. ДШС-17, або «Ніколка», була побудована у 1917 році для відведення води з підніжжя схилів під Києво-Печерською лаврою та парку Слави. Власне, і названа вона на честь імператора Миколи II, за правління якого створювалася. Переважна частина підземного ходу довжиною 3,5 км викладена відомою київською жовтою цеглою. Цікаво, що тут, як і в природніх печерах, наростають сталактити і сталагміти, але відбувається це в тисячі разів швидше. Нікольська дренажна система досить популярна серед дігерів, а останнім часом сюди навіть почали водити туристів.

Кожен з тунелів і ходів підземелля має своє ім’я і пов’язаний з якимись історіями або легендами. Тут є Зал Трьох Братів, Зал Тру Дігера, де розташований підземний тотем – велика іграшкова миша; Царський колодязь, або, як його ще називають, Колодязь Вічного Дощу. Це масштабна гідротехнічна споруда 3 метри в діаметрі та 20 метрів углибину, де постійно йде дощ (сльози монашки, що наклала на себе руки через нещасливе кохання – в інтерпретації романтиків). Ще одним легендарним місцем є Собачий Лаз – найвужча ділянка ДШС. Кажуть, що її можуть подолати тільки люди з чистою совістю.

Джерело фото: urbextour.com.

Будівлі

«Дача Хрущова»

Маєток у парку на Лук’янівці, який більшості відомий як «Дача Хрущова», насправді, має дуже цікаву історію і пов’язаний ще з багатьма іменами. Наприкінці 19 століття відомий київський аптекар викупив цю землю і звів тут 2 будівлі, які використовував як доходні. З приходом радянської влади споруду і парк націоналізували, а трохи згодом тут стали селитися перші секретарі ЦК КПУ, серед яких був і Микита Хрущов. У період його резиденції було змінено маршрути громадського транспорту, щоб вони не проходили повз будинок. На території парку було створено міні-зоопарк, подейкують, що навіть ведмеді тут були, а ще кажуть про існування підземної зали для нарад високопосадовців під садибою. Наразі будинок не використовується, а в парк навколо заходять просто прогулятися.

Джерело фото: styler.rbc.ua.

Як доїхати: пішки від станції метро «Лук’янівська».

Стара будівля іподрому

Зелена неоренесансна будівля, що так контрастно виглядає в оточенні радянських багатоповерхівок, раніше була воротами у світ розваг, азарту і видовищ. Тут з 1915 до 1964 року діяв перший київський іподром. Це була топова локація тих часів з критими трибунами та ресторанами. На жаль, з перенесенням іподрому на нове місце територію, де протягом півстоліття збиралися тисячні натовпи, робилися ставки і билися рекорди, просто забудували безликими житловими будинками, де селилися управлінці. А в цьому єдиному приміщенні, що уціліло, зараз розташовується Національна академія аграрних наук України.

Джерело фото: zametkin.kiev.ua.

Як доїхати: Омеляновича-Павленко, 9; 15 хвилин пішки від станції метро «Арсенальна».

Найстаріший будинок Києва

В одному з подільських двориків на Контрактовій площі заховане ще одне з маловідомих місць Києва – найстаріший будинок столиці, якому вже 259 років. Він був спершу зведений з дерева у 1760 році, а майже за 40 років перебудований з каменю, завдяки чому став однією з п’яти будівель, що пережила велику подільську пожежу 1811 року. Власниками будинку були кондитери Нечаєви, які прославилися виробництвом фірмових «Нечаєвських пряників». Тут і досі живуть нащадки цього роду, щоправда, кондитерством уже не займаються. Зараз будинок має офісну і житлову частини, відкритий для відвідувань як музей та іноді служить локацією для різноманітних зустрічей та концертів.

Автор фото: Iryna Makukha, IGotoWorld Photo Group.

Як доїхати: Контрактова площа, 7; станція метро «Контрактова площа».

Будинок на Бульварно-Кудрявській, 34

Ця будівля дійсно загадка. По-перше, в архітектурному плані тут неможливо визначити ні стиль, ні поверховість, ні якусь симетрію. По всьому периметру будинку купа надбудов і добудов, то готичні вікна, то віконні арки без вікон, то сходи в нікуди. По-друге, достеменно невідомо, чим було це приміщення. Відповідно до меморіальної таблички, що висить на стіні, тут розміщувалося художнє училище, але історики ставлять це під сумнів, адже відомо, що воно було за іншою адресою, а тут, вірогідно, було ремісниче училище, побудоване в 1879 році. Після Жовтневої революції будинок віддали під гуртожиток, а згодом переобладнали під комунальні квартири, що розміщуються тут і по нині.

Джерело фото: kraina-ua.com.

Як доїхати: 5 хвилин від зупинки «Цирк», автобус № 7, маршрутні таксі № 181 та 439 або від зупинки «Бульварно-Кудрявська» – трамваї № 15 та 18.

Будинок-торт

Мабуть, небагато в Києві таких будівель, які здатні позмагатися пишністю і різноманіттям фасадів із садибою Рахілі Майкапар. Завдяки своєму декору споруда відома як «Будинок-торт».

Це була основна будівля комплексу, до якого входили ще 2 флігелі. Будівництво садиб завершилося в 1911 році, і їх стали використовувати як доходні будинки. Тут часто селилися представники творчої еліти та інтелігенції, зокрема трупи театру Соловцова (зараз Франка), Максим Горький та інші. На жаль, інтер’єри будинку майже не збереглися, але, тим не менше, ці площі вважаються одними з найдорожчих у столиці.

Автор фото: Iryna Makukha, IGotoWorld Photo Group.

Як доїхати: Лютеранська, 6; станція метро «Хрещатик».

Готичний, або пряничний замок

Насправді так називають будинок баронів німецького походження – Ікскюль-Гільденбандів, що розташований по сусідству з відомим шоколадним будиночком. Побудували його на початку 20 століття як доходний будинок на 6 квартир. Тоді будівля мала аж 7 готичних шпилів, але після пожежі під час Другої світової війни уцілів лише один. Після Жовтневої революції замок націоналізували і переробили під комунальні квартири. Під час війни будівля дуже постраждала і досі відбудовується на основі збережених креслень архітектора.

Автор фото: Makukha Iryna, IGotoWorld Photo Group.

Як доїхати: Шовковична, 19; станція метро «Хрещатик».

Будинок лікаря

Цей будинок дивної форми, зведений у 1928–1930 роках у стилі конструктивізму, був у кількох моментах знаковим для Києва. Він входив до житлового кооперативу «Радянський лікар» і став одним із перших багатоквартирних житлових приміщень, побудованих у період СРСР. Тут на пласкому даху розміщувався перший у столиці солярій та майданчик для прогулянок, а в деяких квартирах навіть були спеціальні холодильні камери – аналоги сучасних холодильників. Автором проекту був Павло Альошин, який залишив багатий архітектурний спадок на території радянської України. До речі, він сам мешкав у цьому будинку протягом 30 років.

Автор фото: Iryna Makukha, IGotoWorld Photo Group.

Як доїхати: зупинка «Вулиця Олеся Гончара» тролейбусів № 6, 16, 18.

Парки

Парк Трипільської культури

Цей невеликий парк було відкрито у 2003 році перед Міжрегіональною академією управління персоналом. Це теж маловідоме місце в Києві, про нього мало хто чув, попри те, що його можна вважати своєрідним музеєм під відкритим небом, що присвячений одній з найстаріших цивілізацій Європи – трипільцям. Тут у збільшених масштабах відтворені з кераміки та каменю предмети побуту представників цієї культури. У центрі парку розташована статуя Великої Матері – головної богині, якій поклонялося матріархальне суспільство трипільців. Серед інших об’єктів – монумент бика на колесах, посуд, предмети побуту, макети житлових приміщень і храму. Поряд розташована не менш цікава експозиція – 7 чудес світу. Вона являє собою зменшені копії відомих пам’яток.

Джерело фото: mesta.kiev.ua.

Як доїхати: 10 хвилин пішки від станції метро «Деміївська».

Монітор «Желєзняков» і парк моряків

Якщо дивитися на берег Рибальського острова між Рибальським і Гаванським мостами, можна побачити дивний корабель, що видається із суші над водою. Але, зважаючи на індустріальні пейзажі і багато інших плавзасобів, що, здається, пришвартовані навколо роками, погляд біжить далі по горизонту, а в мозку не виникає ніяких особливих думок з приводу саме цього корабля. Насправді ж це корабель-меморіал річкового монітора «Желєзняков». Він був виготовлений на київській судноверфі «Ленінська кузня» і відзначився тим, що його екіпаж геройськи показав себе у Другій світовій війні під час оборони Керчі, Миколаєва, Херсону, Очакова та інших міст. Попри те, що вороги скинули на монітор 827 авіабомб, «Желєзняков» став єдиним з 6 моніторів Дунайської флотилії, який уцілів! У 1967 році судно встановили тут, на Рибальському острові, як меморіал, а навколо розбили невеликий парк моряків.

Джерело фото: zvitiaga.org.

Як доїхати: автобусами № 53 та 88 від Контрактової площі.

Культові місця

Звіринецькі печери

Мабуть, сьогодні в Україні не знайдеться людей, які б не чули про печери Києво-Печерського монастиря, а от із Звіринецькими печерами на території Київського Свято-Троїцького монастиря складніше. Цей лабіринт з 5 підземних галерей виявили лише наприкінці 19 століття, хоча відомо, що існували вони ще в 11 столітті. Тут розміщено 8 келій, де жили монахи, 98 поховань, мироточиві мощі та унікальні ікони. Крім того, тут була підземна церква, яку вдалося відновити вже в 20 столітті, та кладовище. Пізніше на території була зведена Звіринецька фортеця, вона, на жаль, була зруйнована під час вибуху військових складів у 1918 році, знаного як Звіринецька трагедія. Сьогодні Звіринецькі печери відкриті як музей і святиня. У відновленій печерній церкві проводять служби, а поряд археологи продовжують розкопки.

Джерело фото: wikimapia.org.

Як доїхати: підійти до монастиря можна з вулиці Мічуріна – ділянки 20 і 22. Для цього потрібно пройти через ворота, піднятися до металевих дверей входу в печери, передзвонити на номер (044) 285-24-40 і очікувати провідника. Також потрапити можна через ботанічний сад. Сюди курсують тролейбус № 14, автобуси № 62 та 62К від станції метро «Печерська» до зупинки «Вулиця Болсуновська». Від станції метро «Дружби народів» до обителі можна дістатися пішки, дорога займе не більше 15 хвилин.

Мечеть Ар-Рахма

Одне з маловідомих місць Києва і для туристів, і для самих жителів столиці – це мечеть Ар-Рахма, назва якої з арабської перекладається як «милосердя». Це перша мусульманська святиня в Києві. Її будівництво почалося у 1996-му і закінчилося лише через 16 років. Вона постійно відкрита для всіх відвідувачів і одночасно може прийняти до 2000 людей. На території мечеті діє медресе – школа ісламу, недільна школа, спортивний та конференц-зал, гуртки, а також працює кав’ярня, куди можуть зайти всі охочі. Щоп’ятниці тут проводять регулярні богослужіння, крім того, є ще особливі молитви під час мусульманських свят.

Автор фото: Iryna Makukha, IGotoWorld Photo Group.

Як доїхати: на метро до станції «Контрактова площа», далі пішки вулицями Нижній Вал, Олегівська (або Лук’янівська). Другий варіант – від станції метро «Контрактова площа» маршрутними автобусами № 417 або 432 чи трамваями № 14 або 18 до зупинки «Вулиця Соляна», далі Лук’янівською вулицею нагору пішки.

Синагога на Подолі

На Подолі розташований потужний релігійний центр не тільки мусульман, а й іудеїв. Тут, неподалік від кінотеатру «Жовтень», знаходиться найстаріша синагога Києва – синагога Розенберга, побудована у 1895 році. Цікаво, що через утиски євреїв у Києві того періоду вона будувалася просто як садиба в мавританському стилі, а вже згодом туди перенесли зал для молитв. У післявоєнний час подільська синагога протягом 50 років залишалася єдиною діючою єврейською святинею у столиці. З 1969 року при ній діє власна мацепекарня, а на початку 21 століття відкрили ще кілька іудейських освітніх закладів.

Автор фото: Iryna Makukha, IGotoWorld Photo Group.