На згадку про того, хто рятував життя. Музей-садиба Миколи Пирогова, Вінниця

5617

Історія людства знає чимало видатних людей, чиї імена залишаться у віках. Письменники, поети, художники, полководці, політики, архітектори. Але осібно серед них стоять ті, хто рятують людські життя. Медики.

Одним з перших спадкоємців Гіппократа, тісно пов'язаних з Україною, був Микола Іванович Пирогов. Геніальний хірург, анатом, засновник воєнно-польової хірургії цілої імперії, видатний вчений і педагог.

Сьогодні ми познайомимо вас ближче з цією неординарною особистістю, а заодно прогуляємося залами Національного музею-садиби Пирогова, побуваємо в церкві-некрополі і зустрінемося віч-на-віч з одним з найвідоміших медиків світу.

Що таке музей-садиба Пирогова?

Це не просто випадкова будівля, волею начальства призначена бути меморіалом великої людини. Це місце, що найбезпосереднішим чином пов'язане з останніми двома десятками років життя Пирогова. Його цитадель, вотчина і натуральний храм медицини для всієї округи.

У 1861 році Микола Іванович купує ділянку землі і садибу «Вишня» (що отримала назву від річки Вишня) близько Вінниці. Через п'ять років він зводить тут півтораповерховий будинок, що служив йому притулком до самої смерті (саме в ньому нині розташована основна експозиція музею).

Пирогов упорядковує великий парк, де власноруч висаджує дерева, деякі з яких дожили до наших днів, приймає пацієнтів у створеній ним сільській лікарні, відкриває аптеку, що стала першою сільською аптекою Поділля. У «Вишні» він випустить останній подих, і тут же, буквально за кілометр від садиби, в місці, де зараз височіє церква-некрополь Святого Миколая Чудотворця, знайде вічний спокій.

Садиба перенесла багато: запустіння, комуну імені Джона Ріда, будні дослідної сільськогосподарської станції, інфекційної лікарні. Музей відкритий тут лише у вересні 1947 року і зараз є однією з родзинок не тільки Вінниччини, а й усієї України. Цей будинок муз, де на площі понад 1,2 тис м² розміщені більше 17 тисяч експонатів, відвідують близько 160 тис. осіб на рік.

Отже, ласкаво просимо на прогулянку цим заворожливим місцем.

На початку славних справ

Микола Іванович Пирогов народився 13 (25) листопада 1810 року в родині військового скарбника. На медичну стезю хлопчика направив домашній лікар Пирогових і професор Московського університету Єфрем Мухін.

Він же порадив підготувати Миколу до вступу в рідний університет, на медичне відділення. У 1828 році Пирогов закінчує альма-матер і виїжджає в Дерпт (нині Тарту) для навчання в Професорському інституті, що готує професорів для університетів імперії.

У Дерпті Пирогов проявив себе талановитим юнаком, що подає великі надії. Він, зокрема, отримав золоту медаль за дослідження з перев'язки артерій. У 1832 році Микола блискуче захищає докторську дисертацію і незабаром вирушає на кілька років до Німеччини.

Через чотири роки він уже професор кафедри хірургії добре знайомого йому Дерптського університету. Причому отримав він її за настійною рекомендацією професора І. Мойєра, який особисто з рук у руки передав свою кафедру талановитому колезі. Тут Пирогов багато практикує, читає лекції, видає кілька важливих медичних праць.

За експозицією музею можна простежити шлях Пирогова із самого дитинства. Картини, серед яких зворушливі «Микола з нянею», і полотна, присвячені блискучим операціям хірурга. Підручники студентів-медиків, скульптури вчителів і самого Пирогова, його дисертація, праці та атласи хірургів того часу.

У розквіті сил

У 1841 році М. Пирогов – професор Петербурзької медико-хірургічної академії, де домагається відкриття госпітальної клініки, а пізніше Анатомічного інституту. За рік він одружується з Катериною Березиною. Довгим, правда, цей шлюб не став (Катерина померла в 1846-му, подарувавши чоловікові двох синів). Другою дружиною (в 1850-му) стає Олександра фон Бістром, яка пробула з Пироговим до самої його смерті.

У столиці Микола Іванович продовжує видавати праці з анатомії. Серйозно працює над впровадженням анестезуючих засобів (ефіру) під час операцій.

До цього періоду належить відгук одного доктора, який побував на операції Пирогова: «Ріже... немов Каталані (знаменита італійська співачка) співає!»

У 1847 році під час війни на Кавказі Пирогов застосовує свої нововведення у військово-польових умовах. Причому використовуючи не тільки ефір при операціях, а й крохмальну нерухому пов'язку при переломах (пізніше він замінив її на гіпсову). Це була одна з перших зустрічей Пирогова з богом війни і його жертвами. На жаль, не остання.

В експозиції музею в цьому залі можна побачити праці Пирогова, анатомічні малюнки, фотографії, картини.

Битви з Марсом

У 1853 році починається Кримська війна. За рік Микола Іванович і ще кілька докторів відправляються до Севастополя, з головою занурюючись у криваву баню військових дій.

Незабаром на Пирогова була готова молитися буквально вся армія, крім хіба що вищого начальства. І було за що. Впровадження нових методів догляду за потерпілими, активне використання ефірного наркозу і нерухомої гіпсової пов'язки.

Реорганізація госпіталів. Сортування хворих і поранених на перших перев'язувальних пунктах. Турбота про нейтралізацію смертельної ролі інфекцій. Відмінно показав себе інститут сестер милосердя, вперше застосований у військово-польових госпіталях. Організацією та навчанням сестер також займався Пирогов. Фактично саме він став засновником військово-польової хірургії у всій імперії.

Кримська стала не першою і не останньою війною, у якої Пирогов відбирав її жертв.

У 1870 році Микола Іванович побував на франко-прусській війні, де спостерігав за роботою тамтешніх перев'язувальних пунктів. А під час російсько-турецької 1877–1878 років займався організацією догляду за пораненими у військових лікарнях. При цьому не перестаючи оперувати.

У залах, присвячених роботі Пирогова як військово-польового хірурга, вас чекають пронизливі і щемливі скульптури, картини, що зображують Пирогова за роботою і під час спілкування з героями кримської війни, звіти про відвідування госпіталів, інструменти, використовувані лікарями того періоду, фото і документи.

Пирогов і «Вишня»

Як уже було сказано, садибу біля Вінниці Пирогов придбав у 1861 році, але оселився в ній остаточно через п'ять років.

Уже будучи господарем «Вишні», Микола Іванович відвідав пораненого Джузеппе Гарібальді. Поради Пирогова щодо лікування врятували полум'яного італійця від ампутації ноги.

У «Вишні» Пирогов продовжує активну лікарську і наукову діяльність. По кілька разів на день оперує, багато годин поспіль приймає хворих, відкриває сільську аптеку, розводить лікарські рослини, пише і переробляє книги.

Тут він і помер від раку верхньої щелепи 23 листопада 1881 року.

У цій частині експозиції вас чекають документи, пов'язані з життям Пирогова у «Вишні», фотографії та картини. Зокрема можна оглянути робочий кабінет геніального хірурга, правда, лише з порога, всередину залу вхід закритий. Місце, де з'явилися на світ його мемуари «Щоденник старого лікаря» і останні наукові праці.

Церква-некрополь Пирогова

Через чотири дні після смерті тіло великого медика було забальзамоване доктором медицини Давидом Виводцевим і перенесене до родинної усипальниці.

Ініціатором бальзамування стала дружина хірурга – Олександра Антонівна. Церква не заперечувала: «щоб учні та продовжувачі благородних і богоугодних справ М. Пирогова могли споглядати його світлий образ». У 1885 році над усипальницею звели церкву, освячену на честь Святого Миколая Чудотворця – небесного покровителя Пирогова.

Доля забальзамованого тіла не була простою. Довгий час садиба і склеп стояли закинутими, з труни Пирогова було викрадено шпагу (подарунок австрійського імператора Франца-Йосифа) і хрест. Після Другої світової тіло хірурга багато в чому відновлювали заново. Зараз періодично проводиться ребальзамування тіла. У минулому році цю процедуру провели виключно українські вчені за участю наукових співробітників музею. Завдяки їхній роботі ми з вами, як і в 19 столітті, можемо долучитися до унікального явища, яке стало багато в чому науковим експериментом, і «споглядати його світлий образ».

Аптека-музей Пирогова

На території парку відкрито до відвідин будівлю першої на Поділлі сільської аптеки, заснованої Пироговим у 1870 році.

Виглядає вона антуражно. Ще у дворі вас зустрічають десятки лікарських рослин, які Пирогов використовував для лікування. Причому з пояснювальними табличками. Вже тут можна затриматися надовго. Але і всередині не менш цікаво.

Тут ми побачимо фігури з медичної пластмаси в повний зріст, що зображують пацієнтів, які очікують прийому, лікаря за роботою, аптекаря, що відміряє ліки. Плюс старовинні ваги, рецепти, підручники.

Парк на території садиби «Вишня»

Але навіть тим, хто вже бував у музеї, є сенс неспішно прогулятися парком, що займає 6 га, разом з яблуневим садом і будівлями – 10 га.

Велика кількість вінничан та гостей міста так і роблять. Зручні лавки. Тінисті алеї, серед яких вікова липова алея. Більше 60 видів дерев і кущів. Дві гігантські ялини, посаджені в 1862 році особисто М. Пироговим.

Ліпота.

Час роботи і вартість квитків

Національний музей-садиба М.І. Пирогова (Пирогова, 155).

Церква-некрополь М.І. Пирогова (пров. 2-й Вишневського, 16)

Працює: пн–чт 9:00–17:30, пт 9:00–18:30, сб–нд 10:00–18:30, вихідний: понеділок.

Квитки: вхід на територію без відвідування музею – 10 грн, будинок М. Пирогова (головний корпус) – 70 грн, музей-аптека – 30 грн, церква-некрополь – 40 грн.

Що ще пов'язано з Пироговим у Вінниці

Музей-садиба далеко не єдине місце у Вінниці, що нагадує нам про Миколу Івановича. На його честь названа найдовша вулиця міста (4,7 км), що веде до музею.