Українська
Українська Русский English
Спецпроекти Додати об'єкт Моя карта
"

Перевали Карпат: 11 доріг в неосяжне

1405

Перевал… Хто не знайомий з дивовижним вибухом емоцій, який дарують нам гори у місцях, що звуться перевалами. Це захоплення, від якого перехоплює подих. Це дарунок природи терплячому мандрівнику за його довгий шлях вгору. Ось ви повільно піднімаєтесь перевалом і раптом – перед вами відкривається дивовижна картина природи, що зливається з горизонтом. Саме такі емоції виникають у людей під час подорожей перевалами. Карпатські гори мають численну кількість перевалів: автомобільні перевали з асфальтовим покриттям та без нього, умовно-проїзні перевали та пішохідні.

Та ми пропонуємо вашій увазі 11 перевалів Українських Карпат, на які варто звернути увагу не тільки як на відрізок шляху у вашій подорожі, а й як на унікальне місце з мальовничою природою та своєю історією. Тож, обираємо найвідоміші та найцікавіші перевали Карпат.

Ужоцький перевал         

Більшість головних перевалів Українських Карпат знаходяться в сідловині Верховинського Вододільного хребта. Найзахідніший з них – Ужоцький перевал, що лежить на межі Галичини і Закарпаття на вододілі басейнів Вісли, Дунаю та Дністра, поблизу кордону з Польщею. Через нього проходить траса, що з’єднує Ужгород і Самбір. Чомусь дані про його висоту різняться: за однією версією – 852 м, за іншою ж вказано 889 м.

Свою назву перевал отримав через невеликий змієподібний потічок, що народжується в цій місцевості і поступово перетворюється на річку Уж.   

Ужоцький перевал сміливо можна назвати одним із наймальовничіших у Карпатах. Його зачаровуючі круті серпантини стеляться Верхньодністровськими Бескидами з буковими та ялицево-буковими лісами та  Полонинським хребтом. Саме звідси відкривається неперевершена панорама полонини Равка (1269 м) та гори Остра (1408 м).

Уздовж траси можна побачити також чимало резерватів, пам’яток природи та архітектури, а сам перевал є частиною Ужанського національного природного парку, що входить до складу Міжнародного біосферного заповідника «Східні Карпати». Перевал став частиною програм безлічі туристичних маршрутів.

Автор фото: PM, uk.wikipedia.org.

Історія перевалу

Та відомий Ужоцький перевал не тільки своєю красою. Він має, також, надзвичайно багату історію, яка починається ще в далекому Середньовіччі, коли тут проходив торговий шлях з Київської Русі до країн Дунайського басейну. Пізніше це був кордон між Польщею, Чехословаччиною та Австро-Угорщиною. Саме тут розвернулися одні з найважливіших і найзапекліших подій обох світових воєн. За часів Першої світової тут ішли жорстокі бої між австро-угорськими військами та українськими січовими стрільцями.

Як згадка про криваві події минулого на перевалі стоїть пам’ятник на честь полеглих воїнів у формі зрізаної кам’яної піраміди з хрестом та табличками українською, угорською, німецькою та російською мовами «Воїнам армій Російської та Австро-Угорської імперій, які загинули в боях за Ужоцький перевал у роки Першої світової війни». Під час Другої світової війни угорські та німецькі війська побудували в Східних Карпатах так звану лінію Арпада – багатокілометрові  траншеї на схилах, бетонні та дерев’яно-земляні бункери, що простягалися майже на 600 км.

Перевал сьогодні

Сьогодні Ужоцький перевал є важливою магістраллю не тільки для автомобільного, але й для залізничного транспорту, адже тут прокладено 14 залізничних тунелів. У 1872 році на перевалі було введено в експлуатацію залізничну магістраль, що сполучала Будапешт зі Східною Галичиною. А в 70–90-х роках 19 століття через перевал було побудовано залізничну колію Ужгород–Великий Березний та Ужгород–Перемишль–Львів.

Тож, однозначно радимо помилуватися красою Ужанської долини подорожуючи Ужоцьким перевалом, а також побувати в історично цінних місцях, що зберегли спогади про події минулого, свідками яких вони колись стали.

Руська Путь (Руський Шлях)

Наступний із основних перевал на Верховинському Вододільному хребті у південно-східному напрямку – Руська Путь, що знаходиться на висоті 1217 м над рівнем моря. Це пішохідний перевал і тому, звісно, найбільшу цікавість становить для пішохідних туристів. Через нього можна перейти з Либохори у Львівській області до села Буковець у Закарпатській області.

Руська путь – особливе місце на Вододільному хребті. Сюди стікається потік туристів з різних куточків країни, щоб помилуватися безкрайніми пейзажами та величністю Карпатських гір. Вздовж цього перевалу простягається один з найпопулярніших пішохідних маршрутів довжиною 33 км. Тому бажаючих спробувати свої сили і пройтися відомим у всьому світі перевалом чимало.

Джерело фото: travels-ukraine.com.

Історія перевалу

Що робить перевал Руська Путь таким відомим? Історично склалося так, що цей перевал вже з прадавніх часів був частиною шляху, який брав початок на Балканах, далі пролягав по Дунаю та Тисі, пізніше піднімався у гори і вів аж до Чорного моря. Цей безпечний шлях був ідеальним для перевезення товарів, також його використовували для своїх походів великі князі та королі.

Пізніше, після Першої світової війни через перевал простягався чехословацько-польський кордон. Опісля – угорсько-польський, а з 1939 до 1941 років перевал був частиною угорсько-радянського кордону. В часи Другої світової на перевалі велися запеклі бої, про які нагадує нащадкам великий металевий хрест, що стоїть тепер на перевалі.

Сьогодні Руська Путь – це адміністративний кордон Львівської та Закарпатської областей. Якщо ви вирішили підкорити перевал, то варто знати, що весь маршрут через перевал Руська Путь займе щонайменше дві доби. Проте, не слід лякатися: маршрут тут не є складним навіть для новачків, просто слід запастися всім необхідним і розумно розподіляти свої сили.

Як дістатися на перевал. Основними точками туристичного маршруту через цей перевал є: вершина Дрогобицький камінь – Руська Путь – гора Пікуй. Розпочинати маршрут можна з різних сторін. Якщо ви вирішили вирушати із села Біласовиця, можна сісти на автобус Львів–Ужгород, який прямує через це село. А ще тут проходить траса Київ–Чоп, тому найзручніше буде скористатися власним транспортом.  Якщо ви обираєте залізницю, потрібно доїхати до станції Воловець, а там пересісти на автобус до Біласовиці або Жденієва. До речі, аби набратися сил перед походом, можна забронювати готель у Біласовиці. Якщо ж ви починаєте свою подорож з Ужоцького перевалу (куди можна дістатися автотранспортом або залізницею), заблукати вам не дасть надійний орієнтир – невеликі стовпчики, що залишилися від старого кордону.

Верецький перевал

Верецький перевал, який також носить назву Ворітський або Руські Ворота, проходить через Вододільний хребет на межі Закарпатської (Воловецький район) і Львівської (Сколівський район) областей, на вододілі річок Стрий та Латориця. З висоти 840 метрів з перевалу відкриваються вражаючі краєвиди на навколишні гірські хребти та на прекрасні Боржавські полонини. Саме через цей перевал колись пролягав кордон між Польщею і Чехословаччиною.

Сьогодні через Верецький перевал проходить траса зі Стрия до Мукачева та автомагістраль європейського рівня Київ–Чоп. Є ще одне вкраплення цивілізації на Верецькому перевалі – це нафтопровід «Дружба», що проходить неподалік.

Історія перевалу

Верецький первал славиться своєю історичною значимістю не тільки в Україні. Його минуле торкається й інших європейських держав, зокрема Угорщини. За свідченням історичних джерел, саме через цей перевал у 895 році фіно-угорські племена перейшли Карпати та осіли на Середньодунайській низовині, відвоювавши свою майбутню домівку у болгар. У 1896 році на перевалі збудували монумент на честь отримання Угорщиною незалежності від Австро-Угорської імперії – сім блоків, викладених у вигляді арки, які символізують 7 об’єднаних угорських племен.

Сьогодні Верецький перевал є справжнім місцем паломництва угорських туристів. Але найтрагічніші події відбулися на Верецькому перевалі саме під час Другої світової війни. Навесні 1939 року угорські фашисти жорстоко розстріляли близько 500 воїнів і добровольців Карпатської Січі. Зараз тут чимало братських могил. Це одна з найболючіших сторінок в історії України. В знак пам’яті про національних героїв, тут встановлені меморіали. Крім того, можна побачити пам’ятники героям України і воїнам-визволителям 1944 року.

Однак, незважаючи на трагічні сторінки історії, Верецький перевал залишається популярним місцем серед туристів. І вабить він їх не тільки мальовничими пейзажами. Тутешній ландшафт відзначається пологістю з одного боку і крутим схилом, по якому звиваються дороги-серпантини, з іншого, що робить перевал привабливим ще й для любителів екстремального відпочинку на квадроциклах.

Як дістатися: маршрут до Верецького перевалу починається у Воловці. Зі Львова до Воловця найкраще добиратися поїздом Львів–Мукачеве. На полонині Менчул встановлено вказівник, як доїхати до Верецького перевалу трасою, але їхати через гори трішки швидше і цікавіше – для цього потрібно звернути з траси на бетонну дорогу. Якщо ви плануєте заночувати десь поблизу, заздалегідь забронюйте готель у Воловці. Також через Верецький перевал проходить шосе зі Стрия до Мукачева, що є частиною автомагістралі Київ–Чоп. Через нього сьогодні здійснюється найбільш жвавий рух автотранспорту, тож доїхати до перевалу на автомобілі чи автобусі не буде важким завданням.

Воловецький (Бескидський) перевал

Воловецький перевал (відомий також під назвами Бескидський або Скотарський) розташований на межі Сколівського району Львівської та Воловецького району Закарпатської областей та є ще одним надзвичайно мальовничим шляхом, що веде через Вододільний хребет. Щоправда, подолати його найкраще залізницею, оскільки особливості ландшафту та значні перепади висот на перевалі унеможливлюють рух через нього інших видів транспорту. Та й пішим туристам тут доводиться нелегко, адже південні схили перевалу досить круті. Максимальна висота Воловецького перевалу – 1014 м.

Джерело фото: tov-tob.livejournal.com.

Бескидський тунель

Унікальним цей перевал робить саме залізничний шлях, що пробігає високогірними тунелями і поєднує міста Львів та Мукачеве. Ці тунелі пронизують наскрізь могутні гірські породи і дають можливість мандрівникам милуватися багатими пейзажами Карпатських гір просто з вікон вагонів.

Найвідомішим є Бескидський тунель, що є частиною міжнародного транспортного коридору, який проходить по території Італії, Словенії, Угорщини, Словаччини, України і далі на схід. Бескидський тунель знаходиться між станціями Бескид і Скотарське. Він був побудований ще за часів Австро-Угорщини у 1886 році. Проте, у 2007 році у зв’язку з аварійним станом старого тунелю його вирішили перебудувати. Новий тунель почав свою роботу у 2018 році. Це другий за протяжністю тунель в Україні і сьогодні він має:

  • довжину 1765 м,
  • ширину 10,5 м,
  • висоту 8,5 м,
  • проходить на максимальній глибині – 180 м від поверхні Бескидського хребта.

Ще одною родзинкою Воловецького перевалу є так звана Воловецька петля. Це відрізок залізничного шляху довжиною близько 2,5 км, на якому перепад висоти дороги складає приблизно 50 метрів. Це зумовлено рельєфом даної місцевості. Під час будівництва залізниці довелося перескочити на сусідню гору і побудувати міст над річкою, а також видовбати в горах два тунеля. Петля виринає з одного тунелю і повертається в інший, потім залізнична дорога вигинається на 180 градусів і виходить на міст. Все це нагадувало б американські гірки, якби не плавний хід потягу.

Подорожуючи Воловецьким перевалом ще раз переконуєшся, що кожен куточок Карпатських гір здатен не тільки вразити своєю красою, а й здивувати незвичним ракурсом чи певною родзинкою. І не важливо, чи це буде суто творіння природи, чи людина також докладе свою частку у створення пам’ятних місць на мапі нашого краю.

Синевирський перевал

Синевирський перевал також має ще одну назву – Міжгірський і розташований він на висоті 793 м над рівнем моря у південно-західній околиці масиву Внутрішні Ґорґани у Міжгірському районі Закарпатської області. Він вважається воротами до рівнинного Закарпаття і є найбільш популярним та найвідвідуванішим перевалом в Карпатах. Цьому сприяє розвинена транспортна мережа: щодня тут проїжджають потоки автомобілів та автобусів, наповнених туристами та любителями активного відпочинку. Навіть прості проїжджі зупиняються на Синевирському перевалі відпочити від дороги, зробити декілька кадрів неймовірної природи чи прикупити сувенірів на згадку.

Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.

Історія перевалу

Колись Синевирський перевал слугував кордоном трьох держав – Польщі, Чехословаччини та Румунії. Тепер він відділяє Закарпатську та Івано-Франківську області. Сьогодні Міжгірський перевал – це популярне місце відпочинку, забудоване приватними готелями та туристичними базами, що пропонують різні види дозвілля та активного туризму (наприклад, готельно-ресторанні комплекси «Синевирський перевал» та «Кам'янка»).

Неподалік, також, розташовані найпопулярніші спортивні курорти Західної України: «Ізки», «Подобовець», «Пилипець». Взимку до вашої уваги катання на лижах та сноубордах, влітку – різноманітні туристичні маршрути та походи. Саме на Синевирському перевалі беруть початок популярні туристичні маршрути до гори Кам’янка та озера Синевир. На північ від перевалу розташований Омножанський заказник, а на схід – Національний природний парк «Синевир». Міжгірський перевал також відомий на всю Україну фестивалем «Проводи отар на полонини». Цей фестиваль – найбільше свято, присвячене вівчарській справі.

Автор фото: Eugene Naryvsky IGotoWorld Photo Group.

Як доїхати: перевалом проходить автодорога T 0720 і найбільш зручним видом транспорту буде, звичайно, автомобіль.  Але можна поїхати й потягом до станції Воловець, звідти автобусом у потрібному вам напрямку. Можна, також, скористатися маршрутом  Хуст–Міжгір’яКолочава, який проходить через Синевирський перевал. Якщо це подорож не на один день, забронюйте готель на Синевирському перевалі.

Перевал Шурдин

Перевал Шурдин заслуговує на особливу увагу, оскільки він є найвищим автомобільним перевалом в Українських Карпатах, що піднімається на висоту 1173,5 м над рівнем моря і славиться своїми серпантинами. Дорога через перевал була прокладена ще на початку 20 століття – в 1914 році – військами Російської імперії.

Шурдин проходить через хребет Ракова в районі Покутсько-Буковинських Карпат та розділяє Вижницький і Путильський райони Чернівецької області. Північна частина перевалу тягнеться по схилах хребта Німчич і славиться своїми крутими поворотами. В останнє десятиліття рух рейсових автобусів через нього заборонили. Однак у літній період перевал переїжджають і легкові автомобілі, хоча це і нелегка задача, оскільки дорога там суто кам’яна, а на асфальт немає жодного натяку. Взимку дорога через перевал закрита зовсім. В останні роки перевал Шурдин став осередком проведення різноманітних авторалі.

Історичні факти

Як і багато інших, перевал Шурдин також має свою трагічну сторінку в історії. Під час Першої світової війни він став ареною кровопролитних боїв і був устелений тілами бійців. Тепер на місці братської могили височіє каплиця Архистратига Михаїла. Природа Шурдина вражає надзвичайною строгістю, обумовленою його стрімкими кручами та обривами. Проте, ця строгість компенсується надзвичайними краєвидами, що відкриваються з перевалу (хоча в найвищій точці пейзажі й ховаються за лісом). Навколишні гори вкриті смерековими лісами з домішкою ялиці, бука, явора, берези, а на південно-західних схилах перевалу можна побачити безмежні луки.

Як дістатися та де зупинитися: через перевал проходить дорога, яка з’єднує села Долішній Шепіт і Селятин, що поблизу румунського кордону. Як ви вже зрозуміли, дістатися на перевал Шурдин можна тільки власним транспортом, бажано всюдихідним, і тільки в теплу пору року. А якщо ви хочете заночувати десь поблизу і не в наметі, то найближчим місцем ночівлі буде гірська турбаза «Ковчег», що знаходиться приблизно в двох кілометрах від перевалу. А ще можна піднятися на гору Магура (1313 метрів), що височіє поруч з перевалом на схід від нього. Звідси всі Буковинські Карпати – як на долоні.

Перевал Німчич

Німчич (інша назва – Турецька Вершадь) – перевал у Покутсько-Буковинських Карпатах. Він розташований на межі Путильського та Вижницького районів Чернівецької області, на вододілі річок Виженки і Черемоша. Висота перевалу – 580 м, але схили в нього досить круті, тому дорога йде серпантином і робить  багато поворотів. Північно-східні схили перевалу розташовані в межах Вижницького національного природного парку.

Через перевал раніше проходила автодорога Чернівці–Вижниця–Путила. Але після прокладення нового шляху вздовж річки Черемош перевалом майже не користуються. Хіба тільки туристи та любителі природи приїздять сюди, щоб насолоджуватися панорамами оточуючих гір та долини Черемошу. На півночі над селом Виженка височіє гора Верхоріччя (834 м), на півдні – гора Просічка (913 м), на сході – хребет Баньків (найвища точка – 870,7 м), а на захід у вузькій долині Черемошу розташувалося гуцульське село Розтоки, за яким видніються галицькі пагорби.

Джерело фото: ukrainaincognita.com.

Сьогодні перевал Німчич – надзвичайно цікавий об’єкт туризму. Піднявшись на перевал, ви одразу побачите великий вказівник, який підтвердить, що ви знаходитеся на перевалі Німчич. Далі ви побачите дорогу вгору, яка веде до туристично-розважального комплексу «Перевал Німчич». Вздовж цієї дороги можна побачити декілька стендів із картинами та історичними довідками. Тут розповідається про історичні події, що відбувалися в околицях перевалу, про гуцулів та їхню культуру, про навколишні пам’ятки і цікаві місця. На території самого комплексу є ресторан та готель, декілька сувенірних крамничок і найголовніше – три невеличкі підйомники! 

Взимку можна кататися на лижах. А влітку тут панують тиша та спокій, можна прогулятися пішохідними маршрутами до пам'яток природи – «Протятих Каменів» та місцевої «Печера Довбуша». Також база відпочинку пропонує різноманітні екскурсії, сплави гірськими річками, катання на гірських велосипедах, пейнтбол та багато інших розваг.

Як дістатися та де зупинитися: найближчі населені пункти – села Виженка та Хорови. Щоб дістатися на перевал, потрібно потягом доїхати до міста Чернівці, потім маршрутним таксі до села Вижниця, а звідти маршруткою, яка їде у напрямку до Путили. Готелі у Вижниці радо прихистять вас на ніч, якщо зазадалегідь забронювати місце. Також до перевалу Німчич можна потрапити через село Виженка, щоправда, зробити це можливо пішки або на попутках. Зупинитися на ночівлю можна на турбазі «Перевал Німчич» або в селі Виженка в будинку відпочинку «Зелені пагорби». Проте, якщо вам хочеться романтики безпосередньо на самому перевалі, є ідеальне місце для наметів біля покинутого ресторану «Гірська казка».

Вишківський перевал

Вишківський перевал розташований у південно-західній частині Ґорґан, на вододілі річок Свічі та її притоки Мизунки на висоті 931 м (хоча частіше зустрічаються інші дані – 988 м). Він простягається між селами Мислівкою і Вишковом  в межах Долинського району Івано-Франківської області.

Деякі давні джерела, наприклад довоєнні польські карти, помилково називають цей перевал одночасно Вишківським і Торунським, хоча насправді це два різні перевали. Торунський розташований на південь від села Вишкова, а Вишківський – на північ. Вони з’єднуються автошляхом Долина–Хуст.    

Минулого року на Вишківському перевалі лісівники Вигодського лісового господарства облаштували оглядовий майданчик. Тепер мешканці та гості прикарпатського краю зможуть не тільки безпечно милуватися гірськими краєвидами, а й комфортно сфотографуватися серед неймовірної природної краси. Облаштували майданчик поблизу нової дороги, що веде у лісові масиви Слобідського лісництва та знаходиться у двох кілометрах від центральної автомагістралі Долина–Хуст. Мандрівникам відкриється чудова панорама львівської річки Рожанки та гірськолижного курорту Славське, закарпатських хребтів Боржавський та Чорна Ріпа, а також неймовірні краєвиди урочища «Сіда», «Городище» та гірський хребет Вишківських Ґорґан.

Джерело фото: blitz.if.ua.

Як дістатися: найближчі до Вишківського перевалу населені пункти – це села Вишків та  Мислівка. Доїхати сюди можна автобусами  Львів–Хуст, Львів–Тячів, Київ–Хуст або автомобілем трасою Долина–Хуст. Якщо ви вирішили зупинитися поблизу перевалу, то готелі в селі Вишків підходять якнайкраще. Жити можна в міні-готелях або в селі в приватному секторі (відпочинок у приватному секторі користується великою популярністю). До вашої уваги також база відпочинку «Високий перевал».

Торунський перевал

Торунський перевал тісно пов’язаний із попереднім не тільки тим фактом, що їх часто ототожнюють, а й сусіднім місцем розташування. Торунським перевалом, як і Вишківським, проходить автошлях Р 21 Долина–Хуст. Висота перевалу становить 931 метр над рівнем моря і знаходиться він між Верховинським Вододільним хребтом (у його південно-східній частині) і Ґорґанами,  поблизу верхів'їв річок Мизунки та Ріки, між селами Вишків і Торунь (звідси й назва), на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей.

Джерело фото: Mapio.net.

Торунський перевал відкриває для нас не тільки красу карпатської природи, але й змушує згадати наше минуле. На перевалі є кілька історично важливих місць. Найперше – ДОТ (фортифікаційна споруда) приблизно 1940-го року побудови, зроблений із залізобетону. Також там знаходиться пам’ятник радянським солдатам. Та найбільшу увагу привертає кладовище австро-угорських воїнів, загиблих під час Першої світової війни.

А якщо мандрівники захочуть відволіктися від сумних моментів історії, до їхньої уваги зона відпочинку, обладнана лавицями та столами. Для тих, хто зібрався з Торунського перевалу розпочати свій піший похід, варто знати, що на перевалі є роздоріжжя двох пішохідних шляхів. Один із них веде до Вишківських Ґорґан, а другий – на озеро Синевир. Дорога маркована червоним та синім кольорами.

Як доїхати: якщо їхати на авто, то Торунський перевал буде на шляху дороги Р 21 з Долини, Калуша, Івано-Франківська з північно-східного боку, або ж із Міжгір’я, Хуста, Тячева – з південного боку. Якщо ж ви вирішили скористатися автобусом, тоді через Торунський перевал пролягає шлях руху автобусів «Львів–Хуст», «Івано-Франківськ–Хуст», «Хмельницький–Хуст» та інші. Якщо ви вирішили завершити свій шлях на озері Синевир, забронюйте готель біля Синевира заздалегідь.

Яблуницький перевал

Яблуницький перевал має багато паралельних назв: Татарський, Ясінський, Беркут. Він розташований на території Гуцульщини, де Рахівський район Закарпатської області межує із Надвірнянським районом Івано-Франківської області. Основна назва перевалу пов’язана із селом Яблуниці, на південно-західній околиці якого він знаходиться.

Висота Яблуницького перевалу 931 метр і лежить він на вододілі річок Прут і Чорна Тиса у сідловині Яблуницького хребта.

Історичні відомості

Цей перевал також залишив свій слід в історії. У 13 столітті тут проходила монголо-татарська орда на шляху до південно-західної Європи. Пам’ять про це відбилася в одній із  назв перевалу – Татарський, її дуже полюбляють вживати місцеві старожили. Пізніше через нього проходив один із важливих шляхів між Галицьким князівством та Угорщиною, а пізніше – між Польщею та Семигородом. Під час визвольної війни (1918–1919) українські війська переходили через Яблуницький перевал із ЗУНР у Карпатську Україну. Після захоплення Угорщиною Закарпаття в березні 1939 мадярські окупанти передали на перевалі полякам полонених українців-січовиків, а ті їх розстріляли.

Але сумна історія залишилася в минулому. А сьогодні Яблуницький перевал є транспортною артерією, що з'єднує Івано-Франківську і Закарпатську області. Через нього проходить автошлях Н 09. До речі, ця автомобільна траса увійшла до книги рекордів України як найвисокогірніша в країні.

Якщо ж говорити про красу природи, то величні пейзажі Яблунецького перевалу просто вражають. Він вважається одним із найживописніших в Україні. На самому перевалі облаштовано оглядовий майданчик, з якого добре видно частину Свидовецького масиву та гори Близниці, а також гірські вершини Говерлу і Петрос. Тож, навіть ті, хто поспіхом проїжджає Яблунецьким перевалом, зупиняються, щоб зробити декілька неймовірних кадрів Карпатських гір. Проте, не тільки чудові краєвиди приваблюють туристів. На перевалі цілий рік діє сувенірний ринок. Тут ви зможете не тільки купити традиційні гуцульські речі, наприклад, вовняні шкарпетки, вишиванки чи ковдри, але й перекусити справжніми карпатськими стравами. Відпочити можна також у відомому пансіонаті і ресторані  «Беркут».

Як доїхати та де зупинитися: автомобілем,  рейсовими автобусами або маршруткою Івано-Франківськ–Рахів, –Хуст, –Солотвино, –Мукачеве або аналогічними, до перевалу можна дістатися трасою Н 09. Потягом до станції Ясіня, далі на таксі або маршрутці. Окрім пансіонату «Беркут» на перевалі можна зупинитися в готелі «Яблуницький перевал», що знаходиться за 2 км від центру села Яблуниця. Хоча, є великий вибір готелів у Яблуниці, які можна забронювати наперед. В селі є також багато приватних садиб. А можна забронювати готель в Ясіня, щоб відпочити під час подорожі.

Перевал Семенчук

Семенчу́к – ще один перевал в Полонинсько-Чорногірських Карпатах, в масиві Яловичорські гори. Розташований він на півдні Путильського району Чернівецької області. Висота перевалу – 1414 м. Перевалом проходить дорога місцевого значення, яка з'єднує села Шепіт і Сарата. Дорога тут без твердого покриття (ґрунтова), умовно-проїзна, тому проїхати через перевал можна тільки на гужовому транспорті, мотоциклах або позашляховиках.

Взимку перевалом не користуються. Краще за все перевалом Семенчук подорожувати пішки в межах якогось туристичного походу. Адже сам перевал знаходиться на полонині, з якої відкриваються мальовничі пейзажі на хребти Східних Карпат, Українських та Румунських. За 250 м від перевалу проходить українсько-румунський кордон, тому краще мати при собі документи, щоб, випадково заблукавши в сусідню країну, не мати зайвих турбот.

Джерело фото: sjann - LiveJournal.

Можливо, ви питаєте себе, чому ми вирішили внести в список найцікавіших перевалів Карпат віддалений та важко прохідний перевал Семенчук. А справа, як завжди, у тяжінні людей до всього таємничого та незвичного. За 3,5 км на північний захід від перевалу знаходиться гора Томнатик (або Гутин-Томнатик) заввишки 1565,3 м. На вершині цієї гори видніються величезні фантастичні куполи, які настільки не вписуються в природній ландшафт, що поневолі викликають думки про щось позаземне.

Та, насправді, це РЛС «Памір» (радіолокаційна система) – колишній надсекретний об’єкт радянської епохи, який наприкінці 90-их років став доступною зоною для цивільних.  

Поруч з кулями розташовано 2 підземних залізних бункери. Їх призначення достеменно невідоме. За радянських часів, трохи нижче вершини Томнатика, на полонині Семенчук процвітало колгоспне господарство, яке налічувало 700 одиниць великої рогатої худоби. Кажуть, що не дивлячись на всю секретність РЛС, військовослужбовці об’єкту та карпатські аграрії мирно уживалися на одній території.

На сьогоднішній день, на полонині Семенчук господарюють вівчарі з села Дихтинець. Прихистком для них слугують колиби, які, до речі, можуть похвалитися своєю електрифікацією, що не може не дивувати на такій висоті. Якщо рухатися ґрунтовою дорогою з перевалу Семенчук в напрямку Томнатика, то можна натрапити на фрагменти колись викладеної військовими бетонки і побачити ніби навмисно викладену з каміння композицію, що на декілька метрів підіймається над рослинністю полонини. Тож, якщо ви бажаєте зробити кілька нереальних світлин, що виглядатимуть наче кадри з фантастичного кінофільму – ласкаво просимо!

Як дістатися та де заночувати: через перевал Семенчук проходить туристичний маршрут із села Шепіт до РЛС «Памір». Добратись до села Шепіт можна автобусом з Чернівців. Маршрут до РЛС розпочинається неподалік автобусної зупинки в Шепоті (червоний маркер). Не забудьте завітати на прикордонну заставу, щоб отримати дозвіл на перебування на прикордонній території. Між перевалом Семенчук і РЛС «Памір» облаштоване непогане місце для ночівлі, поблизу якого є вода.

Якщо стаття сподобалася, розкажіть друзям :)
Facebook (0)
ВКонтакті

Зворотній зв`язок
Відгуки
Ми цінуємо Вашу увагу і час, проведений з нами на сайті IGotoWorld.com. Якщо у Вас є запитання, побажання, скарги або ж Ви бажаєте більше дізнатись про нас, оберіть пункт, що Вас цікавить, і пройдіть за посиланням. Ми обов’язково приділимо Вам увагу.
Форма зворотного зв’язку
Запит успішно відправлений.
Надіслати