Десятинна церква, Київ

На території дитинця, що виник у прадавні часи на Старокиївській горі, переплелися епохи і віри. На початку християнських часів тут постала Десятинна церква, перший кам’яний храм Київської Русі. Зараз неподалік від цього місця височить монументальна споруда Національного музею історії України. І хоч Десятинна церква до наших часів не збереглася, це місце досі береже дух історії і пам’ять про минулі часи, які далеко не завжди були прихильними як до споруд, так і до людей. Нині залишки фундаменту Десятинної церкви, яка була розташована за часів Володимира біля колишніх міських воріт, є пам'яткою національного значення.

Історія храму

Десятинну церкву вважали мало не восьмим чудом світу. Збудована одразу після хрещення Русі, вона славилася грандіозним виглядом. І хоч щодо всіх деталей фасаду тогочасного  храму вчені не дійшли згоди, точно відомо, що мала Десятинна церква кілька бань, хрестоподібну форму, її оточували галереї. Тут були мармурові прикраси, фрески, ікони, мозаїки. При освяченні їй дали ім’я Пресвятої Богородиці.

Церква у Верхньому місті

Місце для будівництва церкви обрали не випадково: тут у язичницькі часи прихильники Перуна принесли в жертву ранніх християн-варягів Феодора та Іоанна. Тож кров первомучеників Русі освятила місце майбутньої святині. 

Заклавши церкву в цьому місці, Володимир Святославович зробив її  центром укріпленої території і розширив свій град у кілька разів, адже раніше ділянка була поза межами оборонних фортифікаційних споруд. Згодом довкола Десятинної церкви виросли нові князівські палаци і садиби знаті, а також іще кілька церков. До речі, прах Володимира Святославовича, а ще його бабусі ­– рівноапостольної княгині Ольги, а також дружини Володимира, візантійської царівни Ганни, теж були поховані в цьому храмі.

Десятинну церкву русичі шанували нарівні з Софійським собором та Михайлівським Золотоверхим монастирем, зведеними згодом. Але правди ніде діти – в часи князівських міжусобиць і боротьби за престол вона була пограбована, як і інші святі місця.   

Батий і Десятинна церква

У грудні 1240 року військо хана Батия вдерлося до Києва. Останній бій точився саме довкола стін Десятинної церкви. Всередині приміщення намагалося сховатися багато киян. Споруді на той час було вже майже два з половиною століття, її склепіння не витримали і обвалилися, поховавши під уламками людей.

У рік відзначення тисячоліття хрещення Русі було встановлено кам’яний хрест на знак пам’яті про загиблих, стоїть він навпроти стін колишнього вівтаря.   

Церкви на місці Десятинної

Після того, як місто оговталося від монголо-татарської наруги, серед руїн Десятинної церкви постав новий невеличкий храм святого Миколи, який простояв майже до середини 17 століття. А тоді митрополит Київський Петро Могила вирішив розібрати стару церкву і почав будувати нову, на яку фундував у своєму заповіті чимало власних коштів. Храм, збудований як пам’ять про зруйновані святині, назвали на честь Різдва Пречистої Богородиці. У ньому зберігалася візантійська ікона Святого Миколая, яку привіз із Корсуня (Херсонесу Таврійського) князь Володимир.

У 19 столітті, в час панування Російської імперії, фахівці укотре провели розкопки фундаментів домонгольської Десятинної церкви. Після цього почалося системне дослідження залишків київської старовини. Церкву Різдва Богородиці розібрали і спорудили нову, за проектом петербурзького архітектора Стасова. Вона постала в імперському, візантійсько-московському стилі, що нітрохи не нагадував первинний вигляд храму 10 століття. Іконостас склали з копій ікон Казанського собору в Санкт-Петербурзі.

Ліквідували другу Десятинну церкву у часи радянської влади. На території колишнього Верхнього міста планували збудувати новий урядово-адміністративний центр.

Варто знати

1837 року кілька цеглин Десятинної церкви було урочисто закладено у  фундамент Київського університету. Це – своєрідний символ  продовження просвітницької діяльності князя Володимира Святославовича. 

Як доїхати

Доїхати до Десятинної церкви можна на метро до станції «Золоті ворота» (зелена гілка), далі Володимирською пішки (1 кілометр), або на метро до станції «Майдан Незалежності», потім вулицею Михайлівською нагору.