Оглядова екскурсія по Києву: найзручніший маршрут
Частенько перед охочими прогулятися по історичному Місту постає нагальне питання: як правильно побудувати маршрут? Як заощадити час, уникнувши петляння лабіринтами провулків, зайвих «крюків» і повернень власними слідами?
Елементарно!
Зустрічайте – самостійний маршрут екскурсії по Києву для одноденної прогулянки.
Шляхом Кобзаря
Почнемо наш шлях від станції метро «Університет». Для прибуваючих через головні залізничні ворота – це наступна зупинка метрополітену після «Вокзальної».
Залишимо по праву руку ботсад ім. Фоміна, зелене царство природи між загазованих проспектів, і попрямуємо вгору по бульвару Шевченка.
Першим архітектурним шедевром на нашому шляху стане Свято-Володимирський собор. Побудований у неовізантійському стилі на честь князя Володимира і прикрашений розписом таких непересічних митців, як Врубель і Васнецов.
Вдихнемо запах ладану, що просочується з відкритих дверей, і звернемо увагу на яскраву стіну, яка з'явилася на правому боці бульвару. Це вітається з нами Червоний корпус Університету. «Фортеця Розуму», зведена в стилі російського класицизму батьком і сином Беретті, із середини 19 століття стала центром, що формує не тільки найближчий квартал, але і весь навколишній район Міста.
Навпроти центрального входу побачимо невеликий затишний парк ім. Шевченка, Мекку для місцевих шахістів. А по інший бік бульвару – Першу київську гімназію, нині гуманітарний (Жовтий) корпус університету, альма-матер Михайла Булгакова.
Слідами давнини
Тепер у нас під ногами найстаріша вулиця Міста – Володимирська. Саме вона стане нашим провідником на найближчий час.
Залишаємо Жовтий корпус праворуч і рухаємося до серця Києва.
Першим нас привітає невелика фактурна будівля з куполоподібним дахом – Будинок учителя. Нинішній Педагогічний музей, що у свій час прославився як будинок Центральної Ради, згодом тут розміщувався музей Леніна.
А он вже видніється Національний театр опери і балету. Нова будівля опери з'явилася на світ у 1898 і пам'ятає виступи величезної кількості видатних солістів, диригентів та артистів балету. А також крик болю смертельно пораненого прем'єр-міністра Російської імперії Петра Столипіна.
У Ярославовім Києві
І ось оглядова прогулянка по Києву привела нас до Золотих воріт – центрального входу в столицю часів Ярослава. Точніше, до сучасної реконструкції, побудованої над залишками оригінальних Воріт.
Не забудьте заглянути в скверик позаду них і привітатися з абсолютно чарівним котом, що навіки оселилися на великому камені. А заодно і з Мудрим князем, який задумливо вивчає макет свого творіння.
А он видніються маківки дзвіниці Софійського cобору. Одного з найпрекрасніших храмів Києва, зведеного все тим же Ярославом. Зрозуміло, що за довгі століття собор змінював вигляд не раз, зберігши, проте, унікальні фрески і мозаїки 11 століття.
Далі наш шлях лежить до Старокиївської гори, місця, де зародилося Місто. Переступимо через фундамент Софійських (Батиєвих) воріт, викладений червоним кварцитом прямо посеред проїжджої частини, і через квартал звернемо наліво, по Десятинному провулку.
Звідки є пішла земля Руська
Тут нас чекає Пейзажна алея, прокладена по лінії оборонних валів стародавнього Києва. І 300-літня липа Петра Могили. І монументальний Історичний музей. І нещодавно відновлений контур Десятинної церкви – колись першого кам'яного храму Київської Русі.
І хрести Андріївської церкви, які визирають з-за дерев, – шедевра сакрального зодчества, що летить над Містом.
Серце Міста
Церкви, яка вінчає Андріївський узвіз – найбільш київську з усіх вулиць, талісман і душу Міста.
Тут вас чекають готичний замок Ричарда Левове серце, який не має ні найменшого стосунку до героїчного короля Англії. Будинок Турбіних, де більше 10 років мешкав великий Михайло Булгаков. Музей однієї вулиці, неважко здогадатися, якої саме. Кафе, скверики і театри. І все це в тіні гір, що пам'ятають заснування Києва.
А Спуск тим часом збігає на Поділ, до Контрактової площі, центр якої займає невисока, але велика квадратна будівля. Це невдачливий Гостинний двір, що будувався з 1808 року, неодноразово горів, перебудовувався і реконструювався. Він вже кілька років стоїть без даху, в очікуванні, коли закінчаться судові розгляди з приводу права власності на землю.
Подільськими стежками
Побажаємо йому удачі і по вулиці Іллінській попрямуємо до Славутича, по дорозі побачившись із Свято-Іллінською церквою – найдавнішим православним храмом Київської Русі.
І її молодою колегою – унікальною церквою на воді, яка знаходиться вже безпосередньо в руслі великого Дніпра.
Перед нами Набережна. Вона тягнеться до моста Патона і є одним з найулюбленіших місць для прогулянок киян. До мосту імені видатного вченого ми не підемо, далеченько, близько 5 кілометрів, а от з Річковим вокзалом і оновленою Поштовою площею побачимося.
Як і з церквою Різдва Христового, відомою тим, що саме тут у 1861 бажаючі прощалися з тілом Тараса Шевченка, яке перевозилося із Санкт-Петербурга до Канева.
Стрибок у «зелене море»
А потім вирушимо вгору. Але не по довгому Володимирському узвозу, а зручним, таким, що пощадить ваші ноги, фунікулером. Саме цей досить рідкісний у наших краях транспорт допоможе подолати 75 метрів, які відділяють вас від Володимирської гірки. Чарівного парку під покровом хреста пресвітлого князя, повного зелені, зручних лавочок і свіжого повітря.
Кинемо поважний погляд на громаду Міністерства закордонних справ – першу будівлю невтіленого урядового комплексу і вирушимо на прогулянку затишними алеями Гірки.
Які, минаючи помпезний Український дім, в дівоцтві музей Леніна, приведуть нас на Європейську площу.
Під покровом листя
Звідси нам знову нагору, але не по урядовій вулиці Грушевського (сюди ми таки потрапимо), а в ще одну київську зелену зону – Хрещатий парк.
Повз арку Дружби народів, яку буквально обсіли різноманітні атракціони, включаючи верхню площадку 532-метрового тролейного спуску на Труханів острів. По крутих сходах, кивнувши Музею води, ляльковому театру та пам'ятнику Вічному коханню.
Через тоненький Чортів міст, відомий також як Міст закоханих. В Маріїнський парк.
Урядовим кварталом
Тут ви побачитеся з Маріїнським палацом, спорудженим до 1752 року за проектом архітектора Растреллі, – церемоніальною резиденцією Президента України (що нині і вже не перший рік перебуває на реконструкції).
Будівлею Верховної Ради України – побудованою в 1939 спеціально для ВР – законодавчим серцем нашої країни.
І ступите, нарешті, на обіцяну вулицю Грушевського.
Де нас чекає другий форпост державної влади – виконавчої – будинок Кабінету Міністрів України. Між іншим, найбільш значна адміністративна будова Києва – 235 тис. кв. м.
Спробуємо не вивихнути шию, вивчаючи цей «монструозний» зразок радянської урядової архітектури, і звернемо ліворуч, на вулицю Садову.
Яка приведе нас до Інститутської, а також Національного банку України. Ця будівля з'явилася на світ у 1905-му (пізніше добудовувалася) і досі вважається однією з найкрасивіших будівель столиці.
Недоступні Химери
А ви можете звернути на вулицю Банкову, до візитки чудового київського архітектора Владислава Городецького – Будинку з химерами.
Ця чарівна будова, обліплена масою фігур тварин і фантастичних істот, зараз є черговою резиденцією Президента України (Адміністрація якого, до речі, знаходиться рівно навпроти). Потрапити сюди не так-то легко. Від простих смертних Будинок з химерами відокремлює два кордони міліції. У вихідні, якщо народу не дуже багато, є шанс пробитися за перший кордон і поглянути на творіння Городецького з-за другого паркану. Можна також записатися на безкоштовну екскурсію по Адміністрації (яка включає і Будинок з химерами), заповнивши анкету на президентському сайті. Але кількість бажаючих настільки велика, що всередину ви потрапите в кращому разі через кілька місяців.
Вируючий центр
Або продовжити шлях вниз по Інститутській, опинившись на майдані Незалежності – головній площі Міста. Вона змінила за своє життя чимало імен і образів. Нині увінчана монументом Незалежності, пам'ятником засновникам Києва і приховує під собою величезний торговий центр.
Так наш самостійний огляд привів нас до центральної магістралі столиці – Хрещатика. Який еволюціонував з Козиного болота в одну з найвідоміших вулиці Європи. Повну пафосних бутиків, дорогих готелів і ресторанів.
Пройдемося по ньому, вклоняючись консерваторії, рідному дому тисяч юних музичних дарувань. Столичному Головпоштамту. Пасажу – найоригінальнішій вулиці-будинку.
Гордовитій будівлі Київради. Центральному універмагу, який вже майже готовий показати світу своє нове обличчя.
І Бессарабському ринку, найбільш дорогому базару Києва – будівлі, що замикає Хрещатик.
Разом з ним і завершується наша подорож. Виявилося, організувати самостійно екскурсію по Києву не так вже й складно.
Нам залишається дійти по Великій Васильківській до метро «Льва Толстого». Або по бульвару Шевченка і Пушкінській до метро «Театральна». І відправитися додому.
Втомленими, але задоволеними. Набиратися сил для нової прогулянки по різноманітному і такому прекрасному Києву.
У статті використані фото автора.
