Спасо-Преображенський кафедральний собор, Суми

Одним із найвеличніших храмів Сум є Спасо-Преображенський собор. Його золоті куполи з триметровими скульптурами апостолів і євангелістів, а також струнку 56-метрову дзвіницю з годинником видно з будь-якої точки міста. Відлік свого існування собор веде з середини 17 століття. Упродовж віків його не раз перебудовували і реставрували, але, як і колись, святиня приваблює до себе не лише вірних православної церкви, а й звичайних мандрівників. Храм є однією з найцінніших історичних пам'яток північно-східного обласного центру України і окрасою міста.    

Історія

Дерев'яний храм – попередник нинішнього, містився з північного боку від Спасо-Преображенського собору, ближче до річки Хорол. Під час великої пожежі, яка стала наслідком татарського набігу, він згорів. Через кілька десятиліть на тому самому місці виріс новий храм, так само з дерева – стараннями полковника Герасима Кондратьєва. Його ім'я було вирізьблено  при вході на дверях. Освятили церкву Преображення Господнього наприкінці 17 століття, проіснувала вона шістдесят років.

Кам'яний соборний храм було закладено в Сумах 1776 року. Місце під його будівництво освячував архімандрит Товій Кремневський, який жив тоді в Сумському Успенському чоловічому монастирі.

Зведення та оздоблення собору тривало дванадцять років. Храм був кам'яний, двоповерховий: нижній нарекли на честь Преображення Господнього, а верхній – Благовіщення Божої Матері.

Невдовзі почали споруджувати кам'яну дзвіницю у стилі бароко, а завершили її будівництво 1801 року. Чи то мурували надто швидко, чи матеріал був не найвищої якості, але за кілька років дзвіницю довелося переробляти. Тоді ж з з'явилася кам'яна огорожа довкола храму.

Великий дзвін потрапив сюди з Сумського Успенського чоловічого монастиря, на той момент ліквідованого. Напис на дзвоні свідчив, що відлили його на кошти статського радника Якова Шубського, відомого мецената того часу. Другий дзвін, трохи менший за розміром, пожертвував містові ще один заможний мешканець Сум – Данило Забродський.

Серед образів храму особливо шанували Курську ікону Божої Матері Знамення, яку подарували Сумському кафедральному соборові купці. Тут зберігався також Требник 1646 року Київського і Галицького митрополита Петра Могили. Були в церкві й інші давні книги, акти, в тому числі і царська грамота 1692 року на землю, даровану соборові.

Зовнішній вигляд

Спасо-Преображенський собор набув сучасного вигляду після капітальної реконструкції кінця 19 сторіччя. Здійснено перебудову за проектом відомого харківського архітектора Михайла Ловцова. Це тоді біля храму спорудили величну трьохярусну дзвіницю.

• Двокупольний, хрещатий у плані собор поєднав у собі елементи різних стилів: ренесансу, бароко, класицизму.
• На кутах позолоченого купола-даху встановлено фігури чотирьох євангелістів – Луки, Марка, Іоанна і Матфея. Всі ці триметрові чавунні скульптури було відлито на сумському заводі «Вулкан». Їх поєднує балюстрада чорного кольору.
• На фасадах та карнизах  багато ліпних деталей, які зачаровують майстерністю виконання.
• На верхньому ярусі дзвіниці розташований баштовий годинник із чотирма циферблатами, який щопівгодини відбиває час. Годинниковий механізм – такий самий, як і на Спаській башті Кремля, бо виготовляли їх на одному й тому самому підприємстві в Англії.

Храм всередині

Собор має три престоли. Головний названо на честь Преображення Господнього, південний – Благовіщення Пресвятої Богородиці, в північний – святого великомученика Дмитра Солунського.

Матеріалом, з якого виконано іконостаси, оздоблені тонким ажурним малюнком, є білий мармур. Із нього ж виготовлені жертовник та кіоти для ікон. Царські врата в обох приділах – бронзові з позолотою.

Престол в головному храмі зроблений із кипарисового дерева, обтягнутий срібною парчею і зверху закритий футляром з мідних посріблених масивних дощок, на яких зображено сюжет страстей Господніх.

Храм прикрашають  оригінальні твори живопису. У простінках входу розташовані ікони-картини: з півночі – Спаситель, оточений групою стражденних калік та убогих, з південного боку – Різдво Христове.

Стіни храму повсюди облицьовані під мармур, бордюри прикрашені чудовими малюнками, під куполом – ліпнина, виготовлена в техніці альфреско (настінний живопис водяними фарбами на сирому тиньку).

У західній частині храму влаштовані великі хори, на яких розміщується хор.

Корсунська ікона

Корсунська (Шпилівська) ікона – одна з найцінніших святинь собору. Потрапила вона сюди з Покровської церкви села Шпилівка, розташованого неподалік від Сум. Після революції в Росії її з церкви перенесли до художньо-краєзнавчого музею. Під час пожежі, яка сталася в музеї в тридцятих роках минулого століття, ікона не постраждала. Цей випадок справив на музейних співробітників таке сильне враження, що вони вирішили повернути святий образ до божого храму. Шпилівська Покровська церква тоді вже була зруйнована, тож ікону передали до Сумського кафедрального Спасо-Преображенського собору. Ікона була однією з копій тієї, яку привіз до Києва князь Володимир. Її визнали чудотворною та канонізували, щоосені проводили хресні ходи з нею містом.

Навесні 2009 року Шпилівську ікону з собору викрали, знайти її поки що не вдалося.

Як доїхати

Дістатися до Спасо-Преображенського собору у Сумах можна на авто, рухаючись вулицею Іллінською (якщо в'їжджаєте з західного боку) або Харківською (з південно-східного) в напрямку історичного центру міста.

Від залізничного вокзалу курсують автобуси №14 (виходити на зупинці «Обласна наукова бібліотека»), №11 (їхати до зупинки «Покровська площа»).

Від центрального автовокзалу Сум до собору довезе автобус №15 (до зупинки «Покровська площа»).