Новорічні Карпати: заглибленняу у справжнє

Прибуття до Коломиї, збір групи і знайомство з гідом – який, у свою чергу, буде знайомити нас із Карпатами.

Вирушаємо в сторону гір і бачимо, як поступово рівнинний ландшафт змінюється височинами, і от ми вже у Шешорах. Тут переливаються і виблискують на сонці “Срібні водоспади”, які ще завдяки характерному звуку отримали назву Шешорські Гуки. Ще із місцевих цікавинок – соляне джерело у Пістині. Ви знали, наприклад, що не тільки з морських лиманів та соляних шахт добували сіль в Україні?

Час обіду: зупинимося в одній із кращих місцевих колиб “Аркан”. 

А далі вирушаємо до Косова – мистецької столиці Гуцульщини. Практично кожна родина тут здавна мала традиції творення прекрасних декоративних і ужиткових виробів, є цілі династії різьбярів та гончарів, вишивальників та писанкарів. Найбільш відомою є косівська кераміка, яка віднедавна охороняється ЮНЕСКО як світова спадщина. Ми обов’язково маємо дізнатися, як вона народжується, як під руками майстра оживає і набуває форми шматочок глини, як гончарні вироби стають такими яскравими і неповторними!

Інший спеціалітет Гуцульщини – місцеві сири. Всі точно чули про бринзу чи то пак бриндзю, а от що таке будз та вурда? Давайте дізнаватися на гуцульській сироварні, де виробляють смачні козячі сири, а господар продемонструє як виготовляють сири пастухи у горах. Дегустація виготовлених тут сирів, а також гірського меду і варення.

Сповнені вражень і емоцій, прибуваємо до “Затишної хатини” у Верховині, де і будемо мешкати наступні дні. Поселення і смачна та поживна вечеря.

Сніданок.

Присвятимо цей день заглибленню в культуру. Карпатські гори здавна приваблювали митців своєю самобутністю та автентикою, збереженими тут традиціями. Та і місцеві люди мають безліч талантів, як ми вже встигли переконатися – давайте зазнайомимося з ними поближче.

Для початку на нас чекає… невелика театральна вистава. Так-так, тут, у глибині Карпат, у нібито загубленому від цивілізації селі Красноїлля Гнат Хоткевич заснував свій Перший Гуцульський театр, який згодом підкорював театральні помости Галичини, Буковини, Польщі і російської імперії. І в Красноїллі досі зберігають театральні традиції і з захопленням знайомлять із видатними попередниками.

Одна з кращих колекцій гуцульських старожитностей зібрана трьома поколіннями сім’ї Зеленчуків із Криворівні. Надбання родини дбайливо впорядковані і виставлені на огляд тих, хто хоче краще зрозуміти гуцулів, їхній спосіб життя та мислення. 

Зупинка на обід зі стравами гуцульської кухні.

Та і сама Криворівня точно варта уваги, бо завжди притягувала непересічних людей як Іван Франко та Леся Українка. Михайло Грушевський та Михайло Коцюбинський. І стоїть століттями тут дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, що пам’ятає покоління гуцулів – в цей день спробуємо потрапити до неї поспілкуватися з отцем Іваном Рибаруком, який завжди знайде мудре слово до відвідувачів. 

Земля Гуцульщина має і власні яскраві таланти – деякі з них ми відкриваємо тільки зараз. Параска Плитка-Горицвіт в юності була зв’язковою УПА, потрапила в табори, повернувшися звідти жила відлюдно – і писала книжки, вкладаючи в них філосософський зміст, сама їх ілюструвала, фотографувала односельців і залишила нам величезний творчий спадок.

Вечеря в садибі.

Сніданок.

Перед святкуванням Нового року ми матимемо невелике сходження на гору – до того ж це можливість краще відчути всю красу та велич Карпат, надихатися чистим повітрям на повні груди і насолодитися навколишнім краєвидом.

Ми здійснимо невелику пішу прогулянку високогір’ям, а по дорозі завітаємо на гостину до трембітаря – його відвідання перетворюється на справжню виставу. Попрямуємо далі до гори Швейкова, побачимо оглядову вежу та великий прапор України, що майоріє над Верховиною. 

На завершення будемо зігріватися в дуже незвичайному музеї – Музеї вина та штопору, де господарі натхненно розповідають про свою колекцією найнезвичайніших штопорів та пригощають винами, чачою і кальвадосом власного виробництва.

Час для обіду в панорамній залі ресторану “Верховель”.

Вільний час, щоби побачити новорічну ялинку на центральній площі Верховини або відвідати місцеву сауну чи лазню.

Повернення до садиби, відпочинок перед зустріччю Нового року.

Святкова вечеря.

Сніданок.

Сьогодні ми прощаємося з Верховиною, та перед цим побуваємо в гостях у ще однієї видатної людини – війта Петра Шекерика-Доникового. Це був військовий і громадський діяч, який представляв край у польському Сеймі. Він активно займався організацією січового руху, був етнографом і написав книгу “Дідо Иванчік”, яка сьогодні є джерелом гуцульського побуту та говірки. І ще один “прихований” музей, що покаже облаштування справжньої криївки, які так часто траплялися в цих краях, активно залучених до боротьби УПА.

Продовжимо знайомство зі звитягами УПА в найбільшому карпатському селі Космач, де відбувся в 1945 успішний бій із військами генерала Дергачова. Та Космач завжди відрізнявся звитяжним духом свободи – раніше він був центром опришківського руху, зокрема і на чолі зі знаменитим Олексою Довбушем. А ще раніше давні волхви та мольфари здійснювали тут свої ритуали та обряди, після яких до нас дійшли солярні знаки та петрогліфи на мегалітичних спорудах. Тож цьому селу буде чим вас здивувати!

Час підкріпитися – і знайомимося з Космачем далі.

Найбільшим скарбом села є люди: відкриті, щирі, творчі й талановиті – й вони готові поділитися своїми знаннями. Потрапити до оселі майстрині, побачити її колекцію писанок і повчитися робити сирних коників (це такі їстівні сувеніри, водночас їжа й іграшка) – таким буде завершення нашої мандрівки.

Сподіваємося, що ми закохали вас у Гуцульщину, і ви захочете повертатися сюди знову та знову.