Ці дивні назви «Товтри», «Бескиди», «Гард» та інші. Звідки вони походять і що означають?

Є серед туристичних об’єктів України місця з назвами, походження яких здатен пояснити і школяр: Київ, Львів, Харків, Кривий Ріг чи Суми. Вони прозорі, їхнє історичне коріння відоме. А про те, що Ніжин став Ніжином аж ніяк не тому, що там жили ніжні люди, знають не всі. Як і про те, що Кролевець – батьківщина дивовижних рушників – жодного стосунку до кроликів не має. А вже коли чуєш назви «Подільські Товтри» або «Сколівські Бескиди» – хочеться перепитати: як-як? Ми підготували для мандрівників спеціальну добірку коротких трактувань кумедних або просто незрозумілих назв, які можуть стати в пригоді. Почнемо з півдня України.

Арабатська стрілка

Арабатська стрілка – вузька і довга коса, яка відділяє затоку Сиваш від Азовського моря. Її назва походить від фортеці Ребат (Арабат). До речі, фортеці з такою назвою є й в інших країнах – наприклад, у Грузії, а також у Північній Африці. Це не дивно, адже арабське слово «рабат» означає «військовий пост». Згідно з іншою версією, походження назви «Арабатська стрілка» – тюркське, від «арибат», тобто «передмістя». Військовий пост (фортеця), розташований на південному кінці Арабатської стрілки, збудували не пізніше 17 століття для захисту Криму з півночі та сходу. 

Автор фото: Т. Дем'яненко.

Кінбурнська коса

Татарська назва Кінбурнської коси – Кил-Бурун – означає «гострий, тонкий ніс». Раніше тут стояла турецька фортеця, збудована у 15 столітті. А значно давніше античні греки влаштовували тут ігри атлетів на честь переможної морської битви Ахілла, який, згідно з легендами, похований неподалік звідси – на острові Зміїному.

Джарилгач

Тюркське «yaril» перекладається як «тріскатись» або «розколюватись», а «аğaç» – дерево. Тож дослівно назву острова Джарилгач можна перекласти як «розтріскане дерево». Це одна з версій. Згідно з другою, «Джар» у татарській мові – те саме, що i татарське слово yar (яр), i перекладається як «круча». Yilga (ілга) або «йилга» в перекладі «балка». Тобто «Джар-iлга» – це «круча з балкою».

Авто фото: Anna Semeniuk IGotoWorld Photo Group.

Хорли

Цей маленький півострів-загадка, на якому дуже швидкими темпами розвивається туризм, з'єднаний з материком вузенькою смужкою суші. Місцеві мешканці переконані, що свою назву півострів Хорли (і їхнє село, відповідно), що омивається водами Каркінітської затоки, одержав від турецьких моряків. Побачивши його вперше, вони нібито вигукнули: «Хорли!», тобто «білий». Тут і справді колись була суцільна ковдра степового полину, неймовірно гарного на фоні морської блакиті.  Цікаво, що за обрисами півострів Хорли – мов мініатюрна копія Криму, проте вода тут чистіша, а повітря за вмістом йоду вважають найнасиченішим у світі. Варто згадати, що в тюркських мовах є слово «хорол» – намет, табір, житло. Це наштовхує на можливу другу версію походження назви.

Коблеве

Село назване село на честь Томаса Кобле – російського генерала англійського походження, коменданта та градоначальника Одеси, предводителя дворянства як одеського, так і Херсонської губернії. Після успішного завершення турецької кампанії герой війни підполковник Томас (по-тутешньому Фома) Кобле за відмінну службу отримав 12 десятин тоді ще диких і незайманих земель на лівому березі Тилігульського лиману. Через кілька років тут виросло нове поселення – слобода Кобліївка. Українцям цей населений пункт, який нині має назву Коблево, відомий завдяки винзаводу, який виробляє популярні вина та коньяки, та як морський курорт. До речі, завдяки Томасу Кобле в Україні з'явилися ще й помідори, які першим почав вирощувати саме він. 

Асканія-Нова

А от Асканія-Нова має завдячувати своєю назвою не кому іншому, як герцогові Фердинанду Фрідріху Ангальт-Кетен-Плесському з династії Асканіїв (німецька назва – «Askanier»). Це з його ініціативи у першій третині 19 століття було засновано на півдні України ангальтську сільськогосподарську колонію (нині селище Асканія-Нова). Згодом Фрідріх Фальц-Фейн створив тут знаменитий заповідник, який є нині найстарішим в Україні.

Бузький Гард і Мигія

Заповідне урочище на річці Південний Буг, колишній центр Бугогардівської паланки Низового Війська Запорозького розташоване на острові Гард. Є дві версії того, де взялася така дивна, як на наше вухо, назва. Гарди – це давня назва річкових гребель, які складались із великого каміння або уламків скель. Будували гарди для вилову риби. Подекуди на Південному Бузі досі збереглися залишки таких споруд.

Друга версія пов'язує гард з мовою готів. У них, як і в інших германських племен, значення слова відповідало слов'янському «град» (город, укріплення). Ймовірно, що неподалік від річкового острова існувало місто, якому готи дали свою назву.

А от назву села Мигія на Миколаївщині (його часто називають також Мигея), де розташований офіс Національного природного парку «Бузький гард», традиційно виводять від грецького слова «емігея» (моя земля). Легенда розповідає про те, що давні греки, ідучи на човнах річкою, побачили тутешню кам’янисту землю, яка нагадала їм рідну Елладу. Тому й назвали її своєю. Іноді можна почути версію, що першим вжив назву «Мигея» сам Геродот.  

Джерело фото: mk.depo.ua.

Хортиця

Як не дивно на перший погляд, але хорти (порода собак) тут ні до чого. Назва острова Хортиця – найбільшого острова на Дніпрі і найбільшого річкового острова в Європі – походить, згідно з першою версією,  від імені давньослов'янського бога Хорса, згідно з другою – від тюрксько-половецького поняття «орт, орта» (середній).

Острів має дуже давню історію – тут жили скіфи, які підкорили величезні території степового Причорномор’я. Згідно з науковою гіпотезою, десь у цих місцях печеніги вбили князя Святослава. Зрештою, тут діяла славнозвісна Запорозька Січ.

Автор фото: Vitaliy Torshyn IGotoWorld Photo Group.

Гуляйполе

Назва Гуляйполя – батьківщини «батька Махна» на Запоріжжі – перенесена з іншого краю України, а саме з нинішньої околиці Новомиргорода Кіровоградської області. Щоправда, там селище називалося Гуляйпіль. Як же воно опинилося за півтисячі кілометрів на південний схід від місця заснування? У 18 столітті князь Потьмкін продав селян-гуляйпільців у казну для заселення південних районів імперії. Селяни-кріпаки дали назву новому населеному пункту «Гуляйполе» – на згадку про рідне містечко, яке вони назавжди залишили. А Гуляйпіль, до речі, зник з лиця землі взагалі: ще в ті часи його перейменували на Златопіль. «Гуляйполе» означає «вільне, не засіяне ніким і не обороблюване поле».

Диканька

Уславлена Гоголем на весь світ Диканька колись була оточена густими лісами, які надавали місцевості дикого вигляду. Науковці пов’язують походження назви міста з прізвищами перших поселенців краю – Дикань та Дикий. Минуло так багато часу від того, а прізвища ці побутують серед уродженців Диканьки і нині.

Всі приїжджі відвідують у Диканьці «Кочубеївські дуби» – відому природоохоронну пам’ятку. Вік дерев складає близько 800 років. Чому їх так назвали? Справа в тім, що у 17 столітті Диканька належала генеральному судді Запорізького війська Василеві Кочубею – внукові вихідця з Кримської орди Андрія Кучук-бея, що прийняв православну віру, поселившись на вільних землях над Дніпром. 

Автор: Сергій Криниця (Haidamac). Джерело фото: wikilovesmonuments.org.

Опішня

Опішня – визнана столиця сучасного українського гончарства., найвище місце Полтавщини (208 м над рівнем моря). Вважається, що назва містечка походить від слова «опока» — так називалась осадова мікропориста порода. Саме на основі опоки тут розвинулося гончарне ремесло.

Згідно з другою версією, назва «Опішня» походить від слова «опішитися», тобто зупинитися, встати з коня, відпочити. Версія цілком логічна, адже розташоване містечко на перехресті торговельно-транспортних шляхів тогочасної України.

Топонім «Опішня» має й інші історичні варіанти: Опішне, Опочинське, Опушне, Опушлинське.

Джерело фото: opishne-museum.gov.ua.

Кролевець

Традиційно назву Кролевця – батьківщини неймовірних кролевецьких рушників – пов'язують із переказом про те, що один із польських королів звів земляне укріплення, назване «Королівським замком». Нібито король так захопився полюванням, що його охорона відстала, а сам він опинився сам-на-сам із диким кабаном. Врятувало короля від смерті лиш те, що вчасно з 'явилась варта. Тож на місці пригоди він наказав збудувати земляні укріплення, назвавши їх «Крулевським замком». Який саме з королів це був, сказати важко, бо ймовірним в околицях міста є перебування трьох володарів Речі Посполитої: Сиґізмунда Третього, його сина Владислава Четвертого та Яна Другого Казимира.

Батурин

Батура – це великий батіг. Здавалось би, назва історичного містечка на Чернігівщині пов’язана з його засновником, який мав таке прізвище чи прізвисько. Але ні – фахівці у галузі етимології вважають, що назва Батурина  походить від давньоруського діалектного «батура» – башта, вежа, або від тюркського імені Батур, Батир – богатир). Утім, є ще одна версія: нібито засновником Батурина був польський король Стефан Баторій. Багато істориків цю гіпотезу спростовують, однак легенда на те й легенда, щоб її повторювали з уст в уста…

Автор: Віктор Полянко. Джерело фото: wikilovesmonuments.org.

Путивль

Це дуже давнє місто, де на валу плакала Ярославна, чекаючи чоловіка-князя Ігоря Святославича та його дружину з такого важкого походу, має непросту назву. Одна з версій свідчить, що походить вона від особового імені Путим (коротка форма від Путимир, Путимисл) або Путив, Путивол. Ось які дивні імена були поширені колись на території, де жили наші предки.   Є й інша думка: назва «Путивль» походить від слова «путь», бо місто споконвіку лежить на роздоріжжі. До речі, перша документальна згадка про Путивль стосується  1146 року.

Ніжин

Частина українських дослідників вважають, що назва «Ніжин» походить від антропоніма «ніга», або «нега», який означає «вологість». Місто й справді лежить у низині, на болотистій місцевості.  За іншою версією, місто назвали на честь Ніжин-озера, розташованого на околиці сучасного Ніжина. Тобто біля озера було поселення – «город у Нежин-озера», яке згодом трансформувалося у «Неж-город», а пізніше в Ніжин. 

Окрім наукових теорій походження назви міста існує і міфічна. У сиву давнину нібито жив тут богатир-хлібороб Нежата, від імені якого й утворилась назва.

Автор фото: Kiyanka. Джерело фото: wikilovesmonuments.org.

Умань

За однією з версій, назва міста Умань з’явилась услід за річкою Умою (Уманкою). Друга версія така: назва «Умань» (старі назви – «Гумань», «Куман») походить від тюркомовного кочового народу – половців, відомих також як кумани. Країна їхня називалась Куманія (або Гуманія), а розташована була на території українського степу.  Сучасна Уманщина була частиною Білої (або Західної) Куманії, де під владою кочівників жило багато осідлих селян.

А от про походження назви знаменитого дендропарку «Софіївка» в Умані знає кожна більш-менш допитлива людина: граф Потоцький найменував його на честь своєї дружини Софії.   

Автор фото: Yuriy Perebayev IGotoWorld Photo Group.

Канів

Версій походження назви Канева є чимало. Перша – татарська, згідно з нею, назва міста перекладається як «ханський перевіз» та «місце крові». Ще дехто з дослідників вважає, що слово пов’язане з назвою хижого птаха-канюка. Грецька версія виводить назву від тамтешнього «канос» – очерет, місце очерету. Цікаво, що поблизу Канева і справді була грецька колонія.

Автор фото: Сергій Криниця (Haidamac). Джерело: wikilovesmonuments.org.

Бердичів

Один із основних у минулому торгових центрів, самобутній Бердичів має цілу колекцію версій про походження його назви.  Деякі дослідники вважають, що вона походить від слов'янського слова «бердо» – урвище, або ж від власного імені Бердич. Інші – від слова «барда» – так називали бойову сокиру у слов'ян. Бердичівці поважного віку ще й досі часто називають своє місто не Бердичів, а «Бардичів». Під час розкопок на цій місцевості археологи виявили чимало сиродутних горнів. Поруч із ними лежали барди – як готова продукція, яка ще не була у вжитку. Тож невипадково на гербі Бердичева зображено бойову сокиру – бердиш (або барду), а також жезл бога торгівлі Меркурія, як символ  минулого міста-торгового центру. Щодо походження назви міста, є ще одна гіпотеза, котра має своїх прихильників: про те, що назва Бердичева походить від тюркомовного  племені берендичів, котре заселяло навколишні території у давньоруські часи. І навіть назва міста звучала колись як «Берендичів». Просто голова іде обертом від версій, кожна наступна з яких цікавіша від попередньої.

Автор фото: Karpenko Y. Джерело фото: wikilovesmonuments.org.

Меджибіж

Зворушливо-просте пояснення назви містечка Меджибіж на Хмельниччині, відомого перш за все завдяки тамтешній фортеці. У цих місцях з'єднуються дві річки: потужний Південний Буг і маленький Бужок. У міжріччі й виник Меджибіж, і було це ще за часів Київської Русі. Перша письмова згадка про місто є в Іпатіївському літописі середини 12 століття. Тоді київський князь Ізяслав Мстиславич передав у власність Святославу Всеволодовичу п’ять міст, серед них і «Межибоже».

Автор фото: Posterrr. Джерело фото: wikilovesmonuments.org.

Солотвино і озеро Кунігунда

Не віриться, але колись давно на місці Карпат хлюпотіло море. На згадку про доісторичну водойму залишився підземний моноліт кам’яної солі, який тягнеться на Закарпатті від Солотвино аж до Хуста. Широко відомі Солотвинські солоні озера є джерелом цілющої ропи та грязей, у складі яких є багато корисних мікроелементів. Давня назва поселення – Слатина, румунською це означає «ропа».

Найбільше з озер – Кунігунда, але не варто думати, що це залишок доісторичного моря. «Кунігунда» – назва шахти, яка тут багато років працювала, але, врешті-решт, земля під виробками просіла і на поверхню виступила специфічна солона вода з лікувальними властивостями.

Зараз найбільше із солоних озер обміліло більше, ніж на 5 метрів. Вода знайшла собі дорогу до підземних карстових утворень.  Назву «Кунігунда», як вважають науковці, дали шахті на честь Кунігунди – дружини київського князя Ярополка, яка була родом із Саксонії. Саксонія здавна славиться як край гірництва. В Солотвино працювали свого часу саксонські майстри – вочевидь, вони й дали одній із перших шахт ім’я «Кунігунда».

Автор фото: Yarymko Olena IGotoWorld Photo Group.

Галич

Найімовірніша версія про походження назви «Галич» – від грецького слова άλάς (галас) – «сіль». Саме тут містилося перше відоме в регіоні місце добування солі. Утім, є ще близько десятка різних версій:

• від слов'янського імені Галиця;
• від птаха галки (на гербі міста зображення галки є основним компонентом);
• від литовського «galas» – «кінець, вершина»;
• від готського «hallus» – «скелі»;
• від кельтського «hal» – «сіль», та ще кілька інших.

Кожна з версій має право на існування, а от єдино можливу виокремити  дуже складно.

Автор фото: Tetiana Smirnova IGotoWorld Photo Group.

Свалява

Так само з сіллю пов’язана назва міста Свалява, яке виникло в ті часи, коли сіль із Мармароської жупи транспортували до сусідніх країв. Зольва, Солява, Сольва – всі ці варіанти назви містять у собі слов'янський корінь «сіль». До слова: назва міста подібна також і до готського «swaljawa» (ластівка). Але такої версії походження назви науковці до уваги не беруть.

Бескиди

Згадаймо Франкове: «Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом»… Іван Якович добре знався на тамтешніх особливостях говірки і вжив у тексті народну назву, яка свідчить про те, що Бескиди – назва не окремої гори чи масиву, а цілих Карпат. У давні часи ці гори місцеві мешканці і справді частіше називали саме так – «Бескиди». Багато мандрівників полюбляють бувати у Сколівських Бескидах. Утім, використовували слово і в однині: є Бескид Низький, Високий, Середній, Полонинський, Гуцульський…

У Словаччині дослідники нарахували близько п’яти десятків гір із назвою «Бескид», є аналогічні назви також і в польській, і в чеській топоніміці. А  ускладнює ситуацію наявність схожого за значенням і звучанням слова «Бещади» (Bieszczady) в польській мові.

Пояснити значення складно, оскільки це дуже давня форма слова. Серед існуючих пояснень назви популярністю серед фахівців користуються три: про його походження

• від старогерманського слова, що означало «розділ, кордон, межа»;
• від фракійського слова, що збереглося в албанській як «гірське пасовище, полонина»;
• від ілірійського «буковий ліс».

Автор фото: Yarymko Olena IGotoWorld Photo Group.

Товтри

Це пасмо невисоких гостроверхих вапнякових горбів, які є залишками бар’єрного рифу древнього моря, яке тягнеться на схід від Карпат територією Тернопільщини до Кам’янця-Подільського і далі на Ясси. Та якщо з фізико-географічними особливостями товтр усе більш-менш зрозуміло, то про походження назви цього не скажеш.    

В народі товтрою називали гору без рослинності, узвишшя, кам’янисту гору. Але це ніяк не прояснює ні значення слова, ані його походження.

Загадка, яку дослідникам лиш належить колись розгадати  – що спільного між Товтрами  і Татрами? Момент ускладнює те, що є ще одна схожа назва – «Тртра» в Герцоговині. А також  французьке «tertre» – пагорб, і баскське «tutur» (гірський гребінь). Тож чимало вчених, розуміючи складність проблеми, схиляються до розуміння назви як до індоєвропейської назви у сенсі «скеля».

Але цікаво, чи й потойбічний Тартар у давньогрецькій міфології – теж родич Товтр за походженням?

Ґорґани

Коли масивні брили каменю рухаються схилами гір, то створюють шум, глухі звуки – своєрідне ґорґотіння (або скреготіння). Ґорґанами гуцули називають кам’янисті розсипи, якими рясніють вершини гір у їхніх краях. Такі кам’янисті насипи займають понад 10 відсотків  заповідної зони Карпат.

Є й інші версії походження назви «Ґорґани»: скажімо, від істот із давньогрецької міфології –  медуз горгон.  Або від румунського слова «gоrgan» – тобто курган.

У Карпатах є кілька вершин, у назвах яких зустрічається слово «ґорґан»: Малий Ґорґан, Ґорґан Вишківський, Ґорґан Ілемський, Кінець Ґорґану та інші.

Джерело фото: karpaty.life.

Паланок

Тут усе просто: Мукачівський замок «Паланок» назвали так за аналогією з паланком – дубовим частоколом, яким були укріплені рови навколо фортеці у 17 столітті.

Певно, час зупинитися. Хоча досліджувати значення й походження туристичних місць України можна ще довго. У списку назв з багатьма знаками запитань опинились би Шешори і Лумшори, Тараканівський форт і Мізунь з його водоспадами, річка Сейм і печера Вертеба, Буша і Чигирин. Тому ставимо три крапки – з надією, що допитливі продовжать досліджувати походження назв самостійно. А заняття це здатне подарувати втіху не меншу, ніж сама мандрівка...

Автор фото: Oleksandr Safronov IGotoWorld Photo Group.